Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Дарина служить бойовою медикинею 49-го штурмового батальйону «Карпатська Січ» і чергує на стабпунктах в Олексієво-Дружківці та Краматорську.
Історію захисниці оприлюднили 24 березня на каналі батальйону.
Свій перший справжній іспит Дарина склала в Іванопіллі. До стабпункту привезли тяжко пораненого вояка з частковою ампутацією після артобстрілу.
Вона робила все можливе — стабілізувала не лише рани, а й свідомість. Допомогла йому пережити перші хвилини після пекла.
Найтяжчі моменти для Дарини коли вивозять «небесних» побратимів. Вона знає: тут вже нічого не змінити. Такі моменти залишають слід, який не стирається.
Головною підтримкою для Дарини завжди була родина — тепер до неї додалося січове братерство.
Їх об’єднує спільна мета і відчуття плеча поруч у найскладніші моменти. Вона пишається своєю командою: де б вони не були на стабпункті чи
«Якщо людина з якихось причин не може служити та захищати свій дім — вона все одно може допомагати фронту: волонтерити, підтримувати армію, працювати для перемоги. Кожен внесок важливий — бо перемога є спільною справою всіх українців», — зауважила Дарина.
Як повідомляла АрміяInform, бійці «Карпатської Січі» взяли у полон окупанта.
