Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Був світлою людиною, опорою для сімʼї та прикладом для побратимів.
Олександр народився в селі Новомиколаївка Сумської області. Дитинство та юність провів у місті Ворожба Сумського району. Тут здобув середню освіту. Пізніше влаштувався на роботу обвалювальником на Тишківський м’ясокомбінат у Харківській області.
Створив сімʼю, захоплювався рибалкою.
Під час повномасштабної війни чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Потрапив до 5-ї окремої штурмової бригади, де став навідником-оператором, заступником командира бойової машини у штурмовому відділенні.
Олександр Мамасуєв загинув під час бойового завдання 1 липня 2023 року поблизу села Іванівське під Бахмутом — дістав смертельне вогнепальне поранення під час штурму.
За кілька місяців до того, у квітні 2023 року, чоловік зазнав поранення, але після одужання знову повернувся до війська.
«Він був поранений, осколкові поранення були ніг, лікувався, і місяць був на реабілітації, а після реабілітації знову пішов. На Бахмут», — розповіла теща Олександра.
За словами мами Галини Степанівни, вона відмовляла сина повертатися на фронт, але він її не послухав. «Ні, каже, я піду, може ж, вже кінець буде», — згадувала жінка.
