Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Захиснику із Переяслава навічно 28 років.
Едуард народився 5 жовтня 1996 року в Переяславі на Київщині.
З дитинства займався спортом, був капітаном футбольної команди.
«У школі ми були спортивними та активними, їздили на футбол, баскетбол та різні спортивні змагання», — згадує брат Назар.
Після школи Едуард здобув професію кухаря-кондитера в місцевому училищі, бо мріяв стати коком на кораблі. Згодом навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «готельно-ресторанний бізнес».
Хлопець цікавився віруваннями предків та скандинавською міфологією, захоплювався мужністю вікінгів та філософією гідної смерті в бою. Займався змішаними єдиноборствами. Працював начальником охорони.
У свій 27-й день народження — 5 жовтня 2023 року — Едуард усвідомлено прийшов до ТЦК. Офіційно приєднався до Збройних Сил 2 листопада: став військовослужбовцем 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримав позивний «Вікінг». Служив матросом, гранатометником 1-го взводу розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го батальйону морської піхоти в/ч А4765.
«Вікінг» брав участь у бойових діях на території Херсонської та Донецької областей: захищав село Кринки, Краматорськ та Покровськ.
За звитяги на Покровському напрямку захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Проте він не встиг особисто отримати нагороду.
Едуард Олійник прийняв свій останній бій поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області 27 липня 2025 року. Тоді троє бійців розвідувальної групи потрапили під ворожий обстріл. Та навіть після важкого поранення Едуард не склав зброї. До останнього подиху він відстрілювався, намагаючись дотягнутися до рації, щоб попередити побратимів про засідку. «Вікінг» загинув зі зброєю в руках.
«Це була залізна людина. Він був вірним побратимом, який захищав, боронив нашу землю, дуже хвилювався за рідних та близьких. Таких людей мало. Йдуть, на жаль, найкращі. У наших серцях він із нами назавжди. Ми його любимо і пам’ятаємо», — каже побратим Анатолій Кулик, який був із «Вікінгом» в останньому бою та вижив тоді єдиний із групи.
Дівчина Едуарда Анастасія назвала його найкращим чоловіком. «Мій коханий, я назавжди запам’ятаю тебе таким усміхненим, хоробрим, радісним, сповненим амбіцій і планів на майбутнє…» — написала вона в соцмережі.
Класна керівниця Едуарда Валентина Одинець розповідає, що це неначе її учня характеризував Володимир Винниченко: «Це був справжній розбишака-халамидник. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному кроці».
«Однокласники передусім згадують його веселість, жартівливість і вміння товаришувати. Для мене він залишиться невеличким хлопчиком із завихреним чубчиком, дуже сучасною тоді зачіскою-хвостиком і з великою мрією стати коком на кораблі дальнього плавання», — зазначає пані Валентина.
Чин похорону Едуарда Олійника відбувся 6 серпня 2025 року в Переяславі. Похований військовий на Заальтицькому кладовищі.
«Едуард виріс у вільній, незалежній Україні. Він не знав і не хотів знати іншої країни. І коли настала чорна година випробувань, коли скажений сусід вирішив, що нам, українцям, немає місця на Богом даній землі, що немає права на існування наша мова, наша культура, наш народ, він не роздумував і став на захист України і всіх нас», — сказав представник РТЦК Олександр Молоткін.
Указом Президента України від 28 жовтня 2025 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Едуарда Олійника нагородили орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).
26 грудня 2025 року на фасаді гімназії № 2 у Переяславі, випускником якої він був, відкрили меморіальну дошку на його честь. На церемонії були найрідніші люди загиблого воїна — мама Юлія, брат Назар та тітка Руслана.
Шана Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото із соцмереж, Переяславської міської територіальної громади та Переяслав.City
За матеріалами Переяславської міської територіальної громади
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
