Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Майже два роки вважали безвісти зниклим солдата, якому навічно 24.
Артем народився 4 лютого 2000 року на Полтавщині, в селі Пустовари Решетилівського району.
Закінчив Демидівську загальноосвітню школу. Потім навчався в Полтавському професійно-технічному училищі № 31.
У 2020 році юнака призвали на строкову службу до лав Збройних Сил України, яку він проходив у Харківському прикордонному загоні.
За вагомий внесок у забезпечення надійної охорони державного кордону України та сумлінне виконання службових обов’язків та високий професіоналізм Артема нагородили Почесною грамотою керівництва військової частини.
За два роки по тому, у 2022-му, хлопець одружився. У молодих батьків народилася донечка, першим словом якої було «тато».
Артем не міг залишитися осторонь, коли в країну прийшла повномасштабна війна.
Хлопець був мобілізований 4 грудня 2023 року. Воював на Запорізькому напрямку у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
Після того, як пішов на бойове завдання 15 лютого 2024 року, з ним перервався зв’язок. Із 17 лютого Артем вважався безвісти зниклим.
Дружина Тетяна докладала максимум зусиль, щоб відшукати коханого. Об’єдналася з рідними тих, чиї чоловіки, батьки й сини безвісти зникли на фронтах повномасштабної російсько-української війни, і спільно проводили акції для привернення уваги до проблеми та пошуку інформації.
«Сьогодні, вперше за два роки, я тебе обійняла… На жаль, зовсім не так, як мріяла всі ці довгі дні. Мій біль ніколи не вщухне. Два роки я чекала, вірила і сподівалася: ось-ось, ще трішки — і ти будеш поруч. Але війна розлучила нас назавжди.
Ти назавжди залишишся в моєму серці — мій коханий чоловік, наш Герой і найкращий татусь. Світла пам’ять. Легких хмаринок, коханий чоловік», — написала Тетяна 22 січня 2026 року.
Солдат Артем Бурка повернувся на щиті на Полтавщину 22 січня 2026 року. Перед тим його загибель 17 лютого 2024 року на полі бою підтвердила експертиза ДНК.
Церемонія прощання з полеглим героєм розпочалась на рідному подвір’ї. Віддати шану захисникові прийшли рідні, близькі, сусіди, духовенство, односельці, керівництво громади та військові. Чин поховання з усіма почестями відбувся на центральному кладовищі села Пустовари.
Вічна слава і пам’ять Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото: Фейсбук-сторінка Танюшка Бурка, Фейсбук-сторінка Артем Попов, Решетилівська міська рада, Суспільне
За матеріалами: Решетилівська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
