Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
21-річна Ірина з позивним «Суєта» служить операторкою наземних роботизованих комплексів у 91 окремому протитанковому батальйоні.
Вона керує роботами, які доставляють вантажі, евакуюють поранених і виконують завдання там, куди вже небезпечно їхати людям або техніці.
Історію військової розповіли у відео, оприлюдненому на сторінці підрозділу.
До служби Ірина навчалася на перукарку-модельєрку і працювала за фахом — створювала зачіски та працювала з клієнтами. Але через кілька місяців зрозуміла, що не може залишатися осторонь війни.
«Я пропрацювала декілька місяців і вирішила, що не можу спокійно сидіти вдома. Тому пішла на військову службу», — розповідає вона.
У війську дівчина зацікавилася новим напрямком — наземними роботизованими комплексами. Побачивши, як такі машини виконують бойові, логістичні та евакуаційні місії, вирішила навчитися керувати ними.
Серед техніки, з якою працює Ірина, — наземний робот Droid TW.
Основне завдання операторки — провести роботизований комплекс до позицій, доставити вантаж або виконати іншу місію і повернути машину на стартову точку. Після кожного виїзду техніку обов’язково оглядають на пошкодження.
Одну з перших місій Ірина пам’ятає особливо добре — евакуацію пораненого бійця.
«Це було бойове завдання — дев’ять кілометрів туди і дев’ять назад. Наш наземний робот зміг дістатися і врятувати життя цього бійця», — згадує вона.
За словами військової, роль наземних роботів на фронті швидко зростає. Їх використовують для логістики, евакуації, а також для бойових місій.
«НРК заїжджають туди, де вже небезпечно їхати автомобілем», — пояснює Ірина.
Вона також відзначає, що у підрозділах стає більше жінок, які працюють із сучасними військовими технологіями — від безпілотників до наземних роботів.
«Жінки можуть виконувати завдання на рівні з чоловіками — чи це FPV, чи НРК, чи „Мавіки“», — каже операторка.
Головною підтримкою для Ірини залишається родина. Саме заради близьких, говорить вона, і продовжує службу.
Дівчатам, які думають про військо або роботу з новими технологіями, вона радить не чекати ідеального моменту.
«Не потрібно бути готовими на сто відсотків. Треба просто бути поруч із людьми, які вже вміють і можуть навчити», — каже військова.
