Міжнародну делегацію на чолі з координаторкою з питань охорони громадського здоров’я МКЧХ Аною Лусією Буено та керівником проєкту з фізичної реабілітації та інклюзії Суджитом Пандою зустрічав…
У 2014 році через окупацію Донецька Геннадій «Макларен» переїхав із сім’єю до столиці, але роками картав себе за те, що не залишився битися за свою землю.
Історію бійця розповіли на сторінці 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша ДШВ ЗСУ.
Коли ж у 2022-му прийшла велика війна, успішний бізнесмен вирішив: цього разу він не втратить усе вдруге.
«Я тоді сказав собі, що мій час настав, тож 6 березня вже був на полігоні, де формувалась 68-ма бригада. Ось так почався мій шлях у війську», — пригадує боєць.
Прийшовши солдатом, він потрапив у мінометну батарею, а от позивний йому дістався у спадок від близького побратима, роботу якого він почав виконувати — виїзди на орієнтування міномета, виставлення позиції.
З 2023 року Геннадій є головним сержантом мінометної батареї «Мінотавр».
До його обов’язків входить підготовка та підтримка особового складу.
«Макларен» вважає, що головне завдання командування — всебічно підтримувати воїнів, які виконують бойові завдання.
Саме так і сформований його підрозділ: щоб побратими відчували, що про них дбають.
«Коли два роки тому нас перекинули з Харківщини на Авдіївський напрямок, я подумав: „Боже, як класно, що буду нарешті захищати свій дім“, тому що до війни у мене була нерухомість в Авдіївці.
І я пам’ятаю момент, коли ми були ще в районі Семенівки, то я по бусолі побачив труби коксохіма. В мене оця картинка постійно в голові, що я настільки тоді радів, що маю можливість боронити те місце, яке для мене було дуже рідним», — ділиться Геннадій.
Проте бої за малу Батьківщину принесли й надважкі випробування. Один з напружених моментів стався в середині грудня 2025-го, коли ворожий КАБ поцілив у позицію, і мінометний розрахунок зник зі зв’язку.
За ними відправили евакуаційну групу, яка виявила, що всі зазнали поранень, але вижили.
«Ми так втішились цій новині, бо готувалися до найгіршого, але трималися за цю надію, що все ж таки хлопці живі. Це один із крайніх таких приємних моментів. Але, на жаль, є й багато таких, де ми не можемо повпливати. Війна — це воля якогось випадку і, на жаль, фортуни. Спланувати хочеться все, але не завжди це можливо», — каже військовий.
На його переконання, війна — це не лише смерть, а й життя. Геннадій радить налаштовуватися на те, щоб зуміти жити далі в соціумі з набутим досвідом, не дорікаючи нікому.
А найбільшою мотивацією для головного сержанта є його побратими — справжні друзі, які готові допомогти.
«Коли вони беруть зброю — ти розумієш, що це може бути останній їхній вихід на позицію. А хлопці тобі вірять і йдуть, тому ми просто не маємо права опускати руки чи показати, що ми втомилися. Бо вони тобі вірять, значить, і ти маєш вірити в себе», — підсумував воїн.
Як повідомляла АрміяInform, 68-ма єгерська бригада увійшла до складу Десантно-штурмових військ ЗСУ.
