Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Після приходу російських військ Токмак ламали не лише фізично.
Тут, у серці тимчасово окупованого міста, на базі колишнього відділку поліції, постав справжній конвеєр тортур — місце, де українців хотіли перетворити на рабів.
У цих стінах, у маленьких камерах без вентиляції, без води, без світла, без ліжок, жили одне біля одного по 8–14 людей. Спали на підлозі, пили воду, відкручуючи шланг зі зливного бачка. Вдихали задуху. Терпіли біль. І чекали в невідомості.
І саме там діяли четверо людей — українські громадяни, які добровільно стали катами свого народу.
Більш детальну інформацію про цих зрадників оприлюднила Книга катів українського народу.
Хто вони: ті, що зрадили рідну землю
олексій кошель (1974 р.н.)
Очолив окупаційне “управління внутрішніх справ” Токмака.
Так, колишній майор міліції. Людина, що мала б захищати громадян.
Натомість — наказував депортувати, координував ізолятор, запускав катівню на повні оберти.
михайло видиш (1991 р.н.)
Начальник ізолятора. Він вирішував, кому сьогодні копати окопи, кого відправити на допит, кого — на чергове “виховування”.
Особисто готував депортації.
Колишній старший лейтенант поліції.
андрій кошель (1991 р.н.)
Черговий. Конвоював і бив. Водив людей на рабську працю.
Колишній сержант внутрішньої служби.
На момент вироку — уже мав вирок 14 років за колабораціонізм. Йому мало — отримав ще.
микола дереза (1971 р.н.)
Старший конвоїр. Бив. Принижував. Вів людей на копання окопів.
Колишній прапорщик міліції.
Так само вже отримав 14 років раніше — і знову повернувся в список засуджених.
Ізолятор як знаряддя терору: хроніка жорстокості
Після окупації старий відділок поліції перетворили на приватну катівню.
Тут людей змушували “зізнатися” в чому завгодно.
Допити проводили як самі колаборанти, так і слідчі ФСБ. Били прикладами, пускали електрошок, інсценували розстріли, погрожували вбити й поховати у безіменній ямі, вимагали зізнань у роботі з СБУ або ЗСУ.
Хоча більшість затриманих були звичайними людьми — робітниками, водіями, вчителями.
Українці, яких хотіли перетворити на рабів
Із жовтня 2022 року ізолятор став бездонним резервом дармової робочої сили для окупаційної армії росії.
Щоранку черговий зачитував список.
Групи по 14–15 людей вивозили за місто.
Під дулами автоматів, у супроводі кінологів і собак люди копали окопи і бліндажі — годинами, днями, тижнями.
За спробу втечі карали всіх: змушували присідати до повного виснаження, поки ноги не підкошувалися.
Деяких «депортували», щоб знову зловити
Так зване “звільнення” — це фарс.
Начальник ізолятора зав’язував людям руки скотчем, накривав обличчя мішком, вивозив на блокпост і зачитував “наказ про депортацію” на камеру.
Ці відео потім з’являлися на російських пропагандистських каналах, зокрема на «росія-24».
А далі — примусова хода в бік підконтрольної Україна території.
По 2–6 годин під загрозою кулі.
Дехто все одно потрапляв назад у полон — і місяцями копав окопи на передовій.
Жінку, яка відмовилася копати, відправили на мінне поле.
Що з нею сталося — ніхто не знає.
Цей злочин досі чекає на викриття.
День, коли правосуддя встало на повний зріст
19 травня 2025 року Хортицький районний суд виніс вирок.
Після перегляду в апеляції суд у місті Запоріжжя залишив його в силі.
олексій кошель — 12 років.
Позбавлений звання майора міліції. Заборона обіймати посади 3 роки.
михайло видиш — 12 років.
Позбавлений звання. Обмеження на посади.
андрій кошель — 11 років.
У сукупності з попереднім вироком — 15 років. Конфіскація майна.
микола дереза — 11 років.
У сукупності — також 15 років і конфіскація.
Ці вироки — сигнал тим, хто досі вірить, що окупація вічна, що за злочини не каратимуть, що в темряві можна сховати свою жорстокість.
Ні, не вдасться.
Кожен кат рано чи пізно чує кроки справедливості.
Українська держава повертає свої землі.
А разом із ними — і право покарати всіх, хто наважився топтати людську гідність.
Ви можете ховатися за чужими погонами, можете змінити місце проживання, можете втекти вглиб росії.
Але ви не втечете від правди, закону, від пам’яті людей, яких ви били, ламали, мучили.
Ваші імена вже занесені в списки. Факти є. Свідчення — зібрані. Справедливість іде.
І вона знайде вас усіх.
