Скористатися можливістю закликав майор Юрій на позивний «Вчитель» із 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Також офіцер розповів,…
Воїн 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського з позивним «Історик» відверто розповів про свій бойовий досвід.
Розмова з захисником була оприлюднена 1 березня на каналі бригади.
Нікіті — 19 років. Має позивний «Історик», бо вчився на археолога, але ще на першому курсі вирішив підписати контракт.
«Багато інтерв’ю дивився з військовими, в тому числі з молодими, і підписав контракт, щоб міг сказати своїм дітям, що я хоч щось зробив.
Що я не просто сидів в такий тяжкий час для країни. Можливо не робив великих героїчних подвигів, але точно не сидів осторонь. Щоб не було соромною за те, що «пропетляв». Коли в країні така ситуація, я допоміг. Бути в цій події безпосередньо учасником — це дуже важливо», — каже «Історик».
Після БЗВП його відправили на Донеччину, яка виявилася не такою, як думав.
«Переживав, що будуть тут жити десь якісь землянки в лісі, але все цивільно, все пристосовано. Багато з ким познайомився, всі дуже цікаві люди, дуже добрі. Давали свої совєти, вони ж більш досвідчені, майже всі там з 22-го року.
На третій тиждень, здається, адаптації сказали, що скоро-скоро буде вихід. Завезли боєприпаси. Ми це все порозпихували по рюкзаках, вони виявилися неймовірно важкі. За три дні поїхали в Констянтинопіль (містечко на Донеччині, де точилися бої)», — згадує «Історик».
«У першій вихід найбільше запам’ятався близький контакт з FPV. Той дивився прямо на мене з побратимом, ми там за деревами сховалися. Я вже автомат з запобіжника зняв, почав цілитися, але дрон чомусь полетів далі. Можливо, то був наш, можливо, просто пощастило, але коли бачиш, як на тебе дрон дивиться, то це незабутньо», — каже «Історик».
Під час виходу дуже хотілося поговорити з рідними, з дівчиною.
«Ти випадаєш з життя на два місяці фактично. Не знаєш, що відбувається. Щоб чимось зайнятися, читали старі газети. Я там сканвордів нарішався багато. По книжках теж багато знаходили», — розповідає «Історик».
Але час читати був не завжди. Ворог постійно намагався уразити наших бійців.
«Двері до бліндажу вибило ударною хвилею. У бліндажі все розхерячило. Найстрашніше, що розбило два автомати з трьох. Я всю ніч латав побратимів. Одного там щось з ногою було, здається, перелом. А ще багато уламків.
Я був тоді цілий. Фактично, крім контузії, нічого не було.Їх поміняли. Вони пішли на «евак», прийшли інші два.
А на 54-й день всередину бліндажа змогла залітіти «ефпівішка». І бліндаж повністю завалило.
Я ледь виліз звідти, але зовсім без нічого. У мене там і бронік залишився і автомат. То все, що зміг дістати — шолом та дві аптечки.
Сховався у сусідню хату. Потім за день чи два мені дроном скинули бронік, скинули автомат», — розповідає «Історик».
Коли вже треба було виходити, «Історик» зміг дійти до точки евакуації сам і довести поранених, що було непросто.
«Вони постійно казали, давай уже тут зупинимося. Тут переночуємо, тут переночуємо. Я кажу, ще один поворот, ще один поворот. І отак ми до «евака» дійшли.
Я пам’ятав дорогу, тому я був старшим. Бо в нас не було планшету, не було «Кропиви». По рації, по пам’яті ішли. Коли дійшли, я розплакався від емоцій.
Мене повезли на стабпункт, там огледіли. Я написав мамі. Саме написав, бо дзвонити якось було страшно», — ділиться «Історик».
Як повідомляла АрміяInform, морпіх зіграв для коханої на знайденій у покинутій будівлі гітарі.
