У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Пішов боронити країну в перший день повномасштабного вторгнення, хоча мав «білий квиток».
2 лютого 2026 року в Києві відбувся чин перепоховання солдата Віталія Киркач-Антоненка, який загинув у листопаді 2022 року і був похований у Слов’янську. Тепер дружина Наталя з донькою Віталіною зможуть регулярно відвідувати місце спочинку рідної людини.
Віталій народився 15 лютого 1987 року у Слов’янську Донецької області. Після закінчення школи в селі Майдан Краматорського району вищу освіту здобув у Донецькому національному університеті імені Василя Cтуса, де вивчав біофізику.
Хлопець завжди був свідомим українцем та долучився до патріотичного руху ще від часів Помаранчевої революції. У студентські часи він був активістом ВО «Свобода». А після навчання вже у Слов’янську займався розбудовою українського патріотичного руху. Віталій разом із дружиною Наталею виготовляв ексклюзивні глиняні та порцелянові прикраси у власній студії та продавав їх за кордон. Частину коштів вони спрямовували на допомогу українським захисникам АТО/ООС.
Напередодні повномасштабного вторгнення РФ чоловік передчував цю війну і вже тоді хотів потрапити у військо.
«Ані бойового, ані армійського досвіду до 24 лютого в мене не було. У 2014-2015 роках я займався волонтерською діяльністю… Насправді я зголосився піти у військо ще 16 лютого… Я аналізував українські та міжнародні новини, стежив за перебігом подій. Було зрозуміло, що вторгнення московії таки відбудеться… На той момент у мене був так званий „білий квиток“, і я хотів його якимось чином анулювати — ще раз пройти лікарську комісію, аби мене визнали повністю придатним для служби», — розповідав Віталій в останньому інтерв’ю тижневику ВО «Свобода».
За його словами, він пройшов усіх лікарів, просив визнати себе придатним до служби, прийшов у місцеву ТрО, але там його відправили додому і згадали про нього тільки 24 лютого. Тоді зв’язалися, спитали про службу, і він погодився, висловив бажання воювати. Відвіз дружину до батьків, зібрав рюкзак та з 26 лютого вже був у ЗСУ.
Віталій став солдатом, стрільцем військової частини А7272.
«У перший день повномасштабної війни Віталій пішов боронити нашу країну. Україна та любов і служіння їй були завжди для нього на першому місці», — писала у фейсбуці дружина.
Віталій воював на території рідного краю, і там під час риття окопів він та його побратими знайшли цінні археологічні знахідки. «Ми копали окопи на території древнього городища, яке розташоване в селі Маяки Краматорського району. Там проходила лінія фронту. Ми там окопувались і знайшли цінні археологічні знахідки — тисячолітні жорна, кераміку, численні знаряддя праці. За попередніми висновками, вони датуються IX-XIII… Зрештою друзі-археологи підтвердили давність цих артефактів. Всі знайдені речі ми передали в музей», — розповідав Віталій.
Доброволець загинув 9 листопада 2022 року на Сватівському напрямку. Спочатку він був похований у рідному Слов’янську.
«Вчора в бою з ворогом загинув мій безмежно коханий чоловік, мужній воїн, громадський діяч Віталій Киркач-Антоненко… Вітасик залишив мені найголовніший подарунок, який тільки може бути в цьому світі — маленьку дитинку, яка живе в мені. Сподіваюсь, через пів року вона народиться і подивиться на мене його добрими і ніжними батьківськими очима. Дякую всім за співчуття та підтримку. За тебе, моє кохання, помстяться хоробрі воїни нашої любої України», — повідомила у фейсбуці Наталя.
19 травня 2023 року вона народила доньку, яку назвала на честь чоловіка — Віталіною.
«Я народила донечку від коханого вже після його загибелі і я можу з впевненістю сказати, що це неймовірна підтримка. Ти живеш заради дитини і її майбутнього, вчишся знову радіти і посміхатися», — поділилася жінка.
Всі, хто знав Віталія, згадують його добрими словами і дякують за мужність, патріотизм, за захист.
Олексій Юков, керівник пошукової групи «Плацдарм», яка займається пошуком загиблих і зниклих безвісти військових, написав: «Минуло вже три роки, як ти загинув, Віталя!!! Загинув, захищаючи свій край, свою родину, свою Україну!!! Дуже шкода… І твої діти ростуть без тебе, друже!!! Але вони є завдяки тобі і незламності твоєї коханої… Завжди згадую останню зустріч з тобою. Один позитив. Дякуємо, друже, що був і є поруч!!! Вічна Шана та Повага!!!. Родині твоїй нехай буде здоров’я та злагода, бо ти їх захищаєш навіть зараз!!!».
Друг родини Ірина Солошенко пам’ятає Віталія та дякує йому за захист, за те, що він був: «Позивний „Красівий“. Три роки. Ти не побачиш, як росте твоя донька, яка народилася після твоєї загибелі. Але маю надію, там де ти є — ти знаєш, яка вона гарна, мила дівчинка. Як важко Наталі. Як важко твоїм рідним без тебе. Але дякую, що був і захистив нас. Думаю, колись побачимося. Бережи з неба своїх дівчат. Вони у тебе чудові!».
Через те, що фронт наближається до Слов’янська, Наталя організувала перепоховання Віталія. Могилу ексгумували та перевезли останки до Києва. Тепер з усіма військовими почестями його поховали вдруге, вже 2 лютого, на Совському цвинтарі.
«Коли ми поховали його в Слов’янську, Україна звільняла території, і ми думали, що війна скоро закінчиться. Але лінія фронту постійно наближається, і я боялася, що Віталій може опинитися під окупацією… Це було дуже важко емоційно. Але це було правильне рішення. Було б набагато важче залишити його, знати, що він залишився», — пояснила Наталя.
Ірина Солошенко, яка була на перепохованні, зізналася, що це дуже важко витримати вдруге, але «тепер він ближче, тепер до нього можна буде привести Віталінку, яка як дві крапельки схожа на татка, якого ніколи не бачила».
Пам’ять Захисникові!
Олена Колгушева
Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Киркач-Антоненко, Фейсбук-сторінка Nataliya Kyrkach-Antonenko
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
