Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
За два місяці у розвідника 92-ї штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірко з позивним «Ріко» закінчується контракт «18–24».
Розмова з бійцем була оприлюднене 19 лютого на каналі бригади.
«Дуже драйвово! Багато адреналіну було. Багато емоцій. Мені сподобалося. Дуже крутий був рік!», — каже «Ріко».
Він прийшов на службу у 18 років і за цей час із юнака перетворився на досвідченого воїна.
«До армії я, мабуть, був менш дисциплінований і не мав такої витривалості та фізичної сили, як зараз.
На БЗВП дуже класно готують, на фаховій підготовці теж нас добре підготували. Але справжній досвід я отримав вже на виходах.
У нас бувають завдання, коли потрібно пройти 20–30 кілометрів у пошукових діях. Після кількох таких виходів ноги й тіло вже звикають.
Зараз, мабуть, морально я більше звик до цієї «двіжухи». Кожен день для мене — це вже просто робота», — говорить «Ріко».
За майже рік служби мів мав півтора десятка бойових виходів. Один із тих, що найбільше запам’ятався, — коли потрібно було вивести полонених росіян із позиції до точки евакуації.
«Вони мені: «Братік, братік». Я кажу: “Ти мені не брат, ти — ворог. Ти, кажу, окупант, який прийшов на мою землю. Мені 19 років, а я маю воювати, бо ви напали на мою державу”», — згадує «Ріко».
Після завершення контракту він планує на рік повернутися додому — у січні в нього народилася донька, і він хоче побути з сім’єю. А після того збирається повернутися назад у військо.
«Добре, що я зробив вибір стати розвідником. Мені подобається моя професія, подобаються люди, які мене оточують, подобаються завдання, які нам ставлять, і мені подобається їх виконувати», — каже «Ріко».
Як повідомляла АрміяInform, песик під’їдав харчі з логістичного наземного дрона 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
