Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Батьки Всеволода померли. 22-річний хлопець рано подорослішав і обрав шлях рідного брата — доєднався до лав Сил оборони.
Історію захисника оприлюднили на сторінці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.
Захисник каже, що служба для нього — це спосіб бути гідним своєї родини. Спосіб довести, що втрати не ламають, а гартують. Що пам’ять про батьків може бути не лише сумом, а й силою жити й боротися за країну, у якій вони його виховали.
За свої роки хлопець встиг набути досвіду, що не кожному випадає на довге життя: попрацювати, закінчити строкову службу та підписати контракт зі Збройними Силами.
У рідному маленькому селі Миколаївської області Всеволод професійно займався риболовлею. Починав на баркасі — невеличкому судні, зовні схожому на звичайний човен, з нього ловлять рибу на сітки неподалік берега.
«Ми виходили в море втрьох. Гарна у нас була компанія. Робота не складна, але й особливості водойми треба було знати, і руками попрацювати доводилося», — згадує він.
За його словами, для вилову з баркаса використовується сітка на рамі. Згори вона тримається на поплавках, а знизу її тягнуть до дна грузила. Отже, сітка утворює поле в кілька метрів, через яке пропливає риба.
Юнак зазначив, що головне в цій справі — правильно визначити місце закидання сіток, щоб і течія була, і глибина відповідна. Бо риба мігрує певним способом, і не завжди на око її дороги можна визначити, а також важливо не перетримати сітку у воді, щоб риба не заплуталась, а дрібна не губилася.
«Далі, за допомогою лебідок, ми піднімали сітки на борт і сортували за видом. Переважно це була тюлька, бичок, барабулька, рідше камбала», — розповідає він.
Втім, Всеволод зазначає, що найбільше любив риболовити влітку, бо можна й поплавати, і з баркаса пострибати.
Потім хлопець працював на катері, з нього виловлював вже креветку, рідше осетра. Але вже перед тим, як стати військовим, ходив на філюзі.
Там вони використовували драгу — спеціальну конструкцію, яка опускається до самого морського дна. За її допомогою вони ловили крабів і рапанів.
Юнак настільки захопливо розповідає про свою роботу на морі, що на мить відчуваєш себе серед води під теплим сонцем, вдихаючи солоний бриз. Втім, з не меншим захопленням Всеволод розповідає і про мотивацію служби саме у 152-й бригаді.
«Мені є з чим порівнювати: я і на строковій службі був, і в іншій бригаді. У 152-й бригаді відчув, що таке справжній бойовий колектив. Тут сильна підготовка, чітке розуміння завдань і командири, які тримаються поруч із особовим складом. Тут кожен знає, за що воює», — говорить він.
Всеволод наголошує, що для нього важлива не лише атмосфера підтримки, а й рівень організації та взаємодії.
«У нас зібралися небайдужі до долі країни. Ми підтримуємо один одного, підбадьорюємо, допомагаємо зростати. Ми команда, де відчуваю плече побратима і розумію, що тебе не залишать. Ми справді як одна велика сім’я, але з характером і бойовим духом та єгерськими традиціями», — сказав боєць.
Юнак каже, що свідомо обрав 152-гу окрему єгерського бригаду. І з честю може називати її своєю, бо потрапив у підрозділ, в якому хочеться служити й перемагати.
Як повідомляла АрміяInform, 30-річний боєць із позивним «Сіплий» з побратимами з екіпажу FPV-дронів «Коршуни» виконує бойові завдання на Північно-Слобожанському напрямку.
