У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Офіцера згадують як чудового наставника для молодих бійців.
Степан народився 18 жовтня 1969 року в Сарнах Рівненської області. Ще під час навчання в школі переїхав з родиною до Криму. Після строкової служби в армії повернувся до Феодосії, одружився, пішов працювати до тодішньої міліції.
Степан стояв біля витоків кримського спецпідрозділу «Беркут». Був командиром роти в Сімферополі, згодом перевівся до головного управління Міністерства внутрішніх справ у місті.
У 2014 році чоловік не зрадив Батьківщину. Допомагав українським десантникам на півострові як волонтер, потім за наказом командування переїхав на материкову частину України — на Київщину. Вступив до батальйону «Золоті ворота» Національної гвардії. Там тренував бійців, але вважав, що його місце — на передовій. Тому тричі писав рапорт, щоб перевестися на фронт, але тричі отримував відмову.
Восени 2014 року Степан перейшов до полку «Азов». Командував розвідувальним загоном.
«Степан був чудовим наставником, завжди охоче ділився з іншими бійцями своїми знаннями та військовим досвідом. Серед бійців його групи панувала залізна дисципліна, він сумлінно працював над фізичною та психологічною підготовкою ввіреного йому особового складу», — згадують побратими.
До району проведення антитерористичної операції чоловік вирушив у грудні 2014 року, після урочистих проводів на Софійській площі в Києві.
«Як згадують бойові побратими бійця, коли наприкінці грудня група прибула на базу полку поблизу Маріуполя, весь вільний час проводили на полігоні та на тренуваннях, удосконалюючи майстерність володіння зброєю, прийомами рукопашного бою тощо. Криворученко вільно володів усіма видами зброї, бойовими мистецтвами. Був майстром спорту з боротьби», — повідомляють у Бориспільській міській раді.
Степан уміло діяв у бойовій обстановці. Розвідувальні дані, які зібрала група «Ужа», допомогли у плануванні Павлопіль-Широкинського наступу в лютому 2015 року. Тоді українські війська визволили низку населених пунктів, які перебували в сірій зоні — Павлопіль, Лебединське, Опитне і саме Широкине, — зайнявши стратегічні висоти на шляху до Маріуполя.
Тоді ж, 5 лютого 2015 року, група Криворученка отримала завдання розвідати тактичну обстановку. Степан із підлеглими зайшов у тил ворога — окупований Азов (колишнє Дзержинське). Там воїни потрапили на ворожу розтяжку. На жаль, керівник групи дістав важкі осколкові поранення та помер на місці.
Поховали бійця 9 грудня 2015 у Борисполі на Рогозівському кладовищі. На честь Степана Криворученка в місті було названо вулицю, а на будинку Героя встановлено пам’ятну дошку. Речі героїчного воїна, його світлина та прапор із підписами бійців зберігаються в місцевому музеї. На малій батьківщині, у Сарнах на Рівненщині, земляки встановили дві меморіальні таблички на честь «Ужа».
Військовий посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Книга пам’яті органів системи МВС, Бориспільська міська рада
За матеріалами Бориспільської міської ради, Книги пам’яті органів системи МВС, пресслужби 12-ї бригади спецпризначення «Азов» Нацгвардії
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
