Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Вчений, турист, природолюб, який віддав життя за Україну.
Володимир народився 11 вересня 1981 року в Івано-Франківську. Літо хлопець проводив у бабусі в приміському селі Угорники. З дитинства любив ловити жуків, препарував жаб і носив усе живе до хати. Ріс допитливим, багато читав та діставав дорослих численними запитаннями. Збереглися його дитячі зошити, розмальовані динозаврами та акулами. Особливо хлопця вразила книга «Життя комах» француза Жана-Анрі Фабра. Певно, з цієї зачитаної книжки почався його інтерес до ентомології.
У 1987 році пішов у перший клас Угорницької загальноосвітньої школи, де навчався до 9-го класу. У 1996 році розпочав навчання у Природничо-математичному ліцеї в Івано-Франківську (нині ліцей імені І. Пулюя). Грав у баскетбол. Робив проєкти з метеликами для Малої академії наук.
З 1994 року Володимир активно пластував у складі самостійного гуртка «Грізлі» в станиці Івано-Франківськ, був гуртковим скарбником. Учасник багатьох пластових заходів, мандрівок та станичного табору «Черемош», що відбувався влітку 1994 року у Верховинському районі.
Після закінчення ліцею вступив на перший курс спеціальності «Біологія» природничого факультету Прикарпатського університету імені В. Стефаника. Закінчив аспірантуру цього ж навчального закладу за спеціальністю «Екологія»: написав дисертацію з екології мух-повисюх, які вміють зависати в повітрі. Детально вивчав життя комах північно-східного макросхилу українських Карпат.
Під час навчання в університеті став співзасновником студентського ентомологічного товариства «Тенакс-17». А також у 2008 році був серед співзасновників науково-популярного журналу «Станіславівський натураліст», де молоді біологи друкували статті про свої дослідження та відкриття.
Як науковець був постійним учасником всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів і симпозіумів.
Упродовж 15 років працював асистентом кафедри біології та екології ПНУ імені В. Стефаника. Годин в університеті дедалі меншало, і у 2018 року Володимир пішов. Хоча завжди хотів повернутися до науки.
Оскільки все життя чоловік захоплювався природою та подорожами, то почав працювати менеджером туристичного клубу «Похід в гори», де часто був провідником для туристичних груп.
Володимир обожнював гори, сплави, подорожі, нові світи. Умів насолоджуватись, а не біг марафон. Піднімався на вершини в Чилі, Аргентині, Бразилії, Непалі, на Фуджі в Японії й багато інших.
Усе змінило широкомасштабне вторгнення РФ.
27 лютого 2022 року Володимир отримав повістку та був направлений на військові навчання до Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський військовий полігон). Побув на навчаннях у Львівській області лише три дні. Вночі 13 березня 2022 року по Яворівському полігону вдарили російські ракети, які наводив місцевий пенсіонер-кадебіст. Володимир Третяк зазнав поранень, несумісних із життям.
У нього залишилась дружина Ольга, донька Тетяна та батько.
Вічна пам’ять!
Фото: PohodVGory, з відкритих джерел
За матеріалами: Надвірнянський Пласт, Моя наука
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
