«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Андрій, відомий за позивним «Студент», зустрів початок великої війни в рідному Бердянську. Тоді йому щойно виповнилося 20 років, він завершував навчання на кухаря-кондитера. Проте замість роботи на кухні Андрію довелося пізнати, що таке життя в окупації.
Історію бійця оприлюднила на своїй сторінці 43-тя окрема механізована бригада.
Упродовж трьох місяців Андрій залишався в захопленому місті, поки не прийняв важливе рішення — виїжджати на підконтрольну Україні територію.
Шлях до війська не був миттєвим, довелося витратити час на оформлення документів. Щойно формальності було владнано, на початку 2023 року Андрій підписав контракт і став до лав 43-ї бригади.
Сьогодні 23-річний сержант не надто охоче згадує свій безпосередній бойовий досвід, лаконічно зазначаючи, що «нічого не запам’яталося».
Нині його головна місія — передавати знання. Він інструктор, навчає бійців тактичної медицини.
«Найголовніше — навчити військовослужбовця, щоб він знав, як надати першу допомогу. Це підвищує його шанси на виживання», — переконаний Андрій.
Робота інструктора вимагає не лише знань, а й неабиякої витримки. Андрій каже, що до кожного солдата доводиться шукати індивідуальний підхід, що потребує серйозної психологічної підготовки.
Мотивація Андрія залишається незмінною з першого дня: він хоче визволити українські землі та рідне місто. Попри молодий вік, хлопець уже чітко бачить своє майбутнє після Перемоги.
Він не збирається залишати армію, а планує здобути офіцерське звання та працювати у сфері морально-психологічного забезпечення.
«„Студент“, який колись мріяв готувати десерти, тепер майстерно вчить рятувати життя та будує плани на професійну військову кар’єру в новій, вільній Україні», — зазначили в бригаді.
Як повідомляла АрміяInform, військова Оксана добровільно долучилася до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка восени 2025 року.
