Утім, це не відповідає дійсності — насправді противник уже рік не має жодних суттєвих успіхів, адже Сили оборони України уже понад рік стримують російські…
іванов михайло валерійович — черговий «рядовий-нібито-нікому-не-відомий», який у російській пропаганді зображається простою «людиною у формі». Але його жертви запам’ятали зовсім інше.
З 1 по 5 вересня 2022 року в смт Борова Ізюмського району Харківської області Іванов разом із групою таких самих «визволителів» перетворив кілька днів життя місцевих на пекло.
На той момент усі цивільні, до яких він чіплявся, вже були демобілізовані зі служби. Але це не зупинило окупанта.
Досьє виродка
- Дата народження: 31.12.1977
- Статус: живий
- Звання: рядовий, військовослужбовець зс рф
- Місце народження: м. Покровськ, Якутська АССР
- Адреса: рф, Республіка Саха (Якутія), Хангаласький улус, Покровськ, вул. Заводська 3–3
- Паспорт: 9802 № 564331
- ІПН: 143101062335
- СНІЛС: 070-832-772 63
- Телефон: +7 (996) 406-0155
- Email: [email protected]
Більше інформації на цього нелюда оприлюднила Книга катів українського народу.
Його методи — насильство, приниження, психологічний тиск
Ціллю ставали ті, хто мав сміливість відкрито лишатися українцями, хто у 2014–2015 роках захищав свободу своєї країни на Донбасі.
Саме таких іванов і його співучасники шукали — і саме таких вони били, залякували та катували.
Він не ховався, не вагався й не «виконував накази».
Він робив це охоче.
Бо там, де над беззбройними людьми встановлюється сила, — саме там такі, як іванов, відчувають себе «героями».
Покидька не забули і ніколи не пробачать
Україна з 2022 року вже притягла до кримінальної відповідальності 14 російських військових, що потрапили в полон.
іванов — з тієї ж когорти, тільки йому «пощастило» поки що уникнути суду. Але його ім’я, обличчя, документи й дані вже у відкритому доступі, і цей матеріал — частина великої та холодної правди:
Кати мають імена, обличчя й відповідальність їх наздожене
Жодні російські міфи про «звільнення» не перекриють фактів: у Боровій ці люди приходили не звільняти, а ламати.
іванов не просто був у складі тих груп — він брав участь у злочинах, які документовані українською стороною і свідченнями жертв.
Поки що живий, але чи надовго?
Головне, що деморалізує таких, як іванов, — це не кулі. Це світло. Такі, як він, звикли діяти в мороці окупації, там, де їхні дії непомітні. Тут — не так.
Його ім’я відоме. Його злочини зафіксовані. Його дані є. А отже, немає куди сховатися: ні за «рядовим званням», ні за «виконував наказ», ні за російською пропагандою, яка намагається зробити з катів жертв.
Час працює не на нього.
Правосуддя — невідворотне.
А суспільна пам’ять — ще страшніша для таких, як він, ніж будь-який суд.
