Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Максим воював на Чернігівщині та Донеччині, потім перейшов служити до ТЦК та СП на Уманщині, де на нього напав озброєний молодик.
Про напад на Максима та історію бійця оприлюднив Чернігівський ТЦК та СП.
28 січня в Уманському районі військовослужбовці ТЦК та СП здійснювали заходи оповіщення військовозобов’язаних — коректно та відповідно до вимог чинного законодавства. Однак агресивно налаштований чоловік підійшов до групи військовослужбовців ЗСУ та раптово завдав одному з них удар ножем у ділянку шиї.
На щастя, ніж не зачепив сонну артерію. Побратими, які були поруч, миттєво зреагували, затримали нападника та передали його правоохоронним органам.
Пораненого військовослужбовця оперативно доставили до медичного закладу, де йому надається вся необхідна медична допомога.
«Цей підлий напад — чергове підтвердження того, наскільки небезпечним є вплив ворожої пропаганди, спрямованої на підрив нашої обороноздатності, розпалювання ворожнечі та дестабілізацію суспільства зсередини.
Ворог намагається воювати не лише на фронті, а й у тилу. Ми переконані, що за свій ганебний вчинок нападник понесе відповідальність відповідно до закону», — сказано у повідомленні Чернігівського ТЦК та СП.
Сам же Максим вирішив захищати Батьківщину ще у 2020-му році. Пройшов строкову служби і у січні 2021 року підписав контракт із ЗСУ.
У перші години повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, коли ворожі колони стрімко проривалися у напрямку Чернігова, Максим разом із побратимами без вагань висунувся на бойові позиції.
В умовах хаосу, постійних обстрілів та повної невизначеності вони одними з перших прийняли бій, стримуючи наступ противника й утримуючи рубежі там, де кожна хвилина мала вирішальне значення для оборони міста та безпеки мирного населення.
У квітні 2022 року під час звільнення Чернігівщини Максим отримав перше поранення. Того ж року під час виконання бойового завдання розвідгрупа виявила рух понад 40 одиниць ворожої техніки.
У критичний момент Максим подавив вогнем дві одиниці бронетехніки типу «Тигр», прикривши відхід побратимів і ледь не потрапив у полон. Саме в такі миті остаточно визначається, хто є воїном по духу.
Ще одним випробуванням стали 80 діб безперервного бойового чергування на кордоні з російською федерацією. За стійкість і витримку Максим був нагороджений відзнакою «За незламність духу».
Під Ягідним на Чернігівщині його група зайшла у тил ворога, знищила техніку та живу силу противника й повернула додому тіла полеглих побратимів. За бездоганно виконане бойове завдання Максим був нагороджений орденом «За мужність». Далі були важкі бої на Донеччині.
За час служби він двічі отримував поранення. Попри травми та непрості наслідки бойових дій, Максим продовжив службу в роті охорони одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Черкаської області.
Він навіть уявити не міг, що небезпека чекатиме тут, у тилу. І що підла рука з ножем підніметься на нього від того, кого він захищав із першого дня повномасштабного вторгнення.
Максим — приклад стійкості, самопожертви та вірності присязі. І його слова — прості, але точні:
«Штурмувати може не кожен. Але для кожного знайдеться своя робота в армії», — наводить слова Максима Чернігівське ТЦК та СП.
Як повідомляла АрміяInform, адміністратор Viber-групи, в якій поширювали інформацію про розташування груп оповіщення ТЦК, отримав вирок.
