Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
В’ячеслав Плакущий, позивний «Джокер», жив у місті Дніпро. Служив командиром 2-ї роти 1-го батальйону 260-ї бригади ТрО «Хортиця».
У травні 2024 року підписав контракт та долучився до підрозділу безпосередньо перед тим, як батальйон відправився на позиції на Куп’янщині.
В’ячеслав не мав досвіду ведення бойових дій. Але не розгубився, включився в службу. Не цурався бути поруч зі своїм особовим складом на позиціях, що додало поваги та авторитету серед військовослужбовців батальйону.
Були серед солдатів та сержантів випадки відмови зайняття позицій — і тоді «Джокер» власним прикладом мотивував побратимів та вів за собою.
Військовослужбовці відчували піклування про себе з боку такого командира.
«Джокер» був здатний знайти підхід до особового складу. Не напролом, а спілкуванням, не по головах людей, а домовляючись з ними. Такі методи він застосовував — що важливо у бойовій обстановці — коли морально-психологічний стан хлопців уже на межі. Офіцер залишив по собі позитивні спогади та проявляв холоднокровність, хоробрість та рішучість.
На початку літа 2024 року, виконуючи бойове розпорядження командира, молодший лейтенант В’ячеслав Плакущий особисто проводив заміну особового складу на передових позиціях підрозділу. Після успішно проведеної заміни, на зворотному шляху В’ячеслав помітив засідку ворога. Дав команду військовослужбовцям, яких він виводив, продовжувати рух іншим шляхом. Сам вступив у бій з переважаючими силами противника, відвівши ворожий вогонь на себе. У цьому бою молодший лейтенант Плакущий В’ячеслав Юрійович загинув.
Родина В’ячеслава, дружина Вікторія та донька Софія можуть пишатися своїм Героєм, який мужньо виконував військовий обов’язок та захищав їх від навали російського окупаційного війська.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
