Дія цього механізму добігає кінця 20 вересня, тож скористатися ним ще можуть встигнути всі охочі. На цьому в спілкуванні з АрміяInform наголосив лейтенант 40-ї окремої артилерійської бригади…
Не вдягатися в повсякденний цивільний одяг — але й уникати стилю «мілітарі» чи подібного до нього спортивного одягу.
Не ховатися за камуфляжем — але і не привертати надмірної уваги яскравими кольорами.
Не маркувати себе патчами «ПРЕСА» чи «PRESS» — але і не скидатися на комбатантів.
Вибір одягу для цивільних медійників, які працюють поблизу фронту, є завданням «із зірочкою». Особливо ускладнилося воно відтоді, коли ворожі засоби розвідки й ураження зробили небезпечною зону за кільканадцять кілометрів від умовної лінії бойового зіткнення.
Низку порад щодо одягу медійників та медійниць, які працюють на передовій, наводить АрміяInform. Вони дозволять одягатися так, щоб відчувати себе безпечно та комфортно за найскладніших умов, а також не наражати на небезпеку себе та оточуючих.
Спойлер: В районі лінії бойового зіткнення журналістам та журналісткам слід не виділятися із навколишнього середовища, але залишатися ВПІЗНАВАНИМИ ЦИВІЛЬНИМИ та, якщо дозволяють безпекові умови, ідентифікувати свою професійну належність.
Наразі ЛБЗ на більшості ділянок фронту не більше ніж умовність, яку позначають на доступних користувачам онлайн електронних картах виключно для зручності візуалізації.
Небезпека ураження ворожим боєприпасом — найчастіше FPV-дроном, але також і наведеною розвідувальним БПЛА артилерією — є такою само високою як безпосередньо «на нулі», так і в тилу за 15‒25 км від передової.
З огляду на це журналістам необхідно бути готовими до роботи у складних бойових або наближених до них умовах навіть працюючи на відстані кільканадцяти чи кількадесяти кілометрів від фронту.
Журналісти, які висвітлюють бойові дії в Україні, неодноразово наголошували: одяг і взуття мають бути зручними та максимально нейтральними.
З одного боку, це підвищує мобільність і комфорт під час тривалого пересування полями та дорогами у складних умовах.
З другого — одяг нейтрального вигляду та кольорів не привертає небажаної уваги з боку комбатантів.
Одяг — практичний, зручний, стійкий до погодних умов
Насамперед слід подбати про те, щоб одяг був призначений для перебування й активної діяльності у польових умовах відповідно до місцевих кліматичних та поточних погодних умов.
Важливим елементом є багатошаровість одягу та, за ймовірної потреби, наявність запасних його елементів — від змінної білизни та футболки влітку до термобілизни та теплих шкарпеток взимку.
У польових умовах важливою є змога швидко пристосуватися до перепадів температури та погодних умов. Різні комбінації наявного з собою одягу дозволять комфортно працювати у спеку або холод.
При цьому одяг повинен ідеально «сидіти» за розміром, бо надто вільні чи, навпаки, тісні речі унеможливлюють швидкий рух і можуть заважати у разі носіння рюкзака чи бронежилета.
Взуття — туристичне, з високими халявами та якісною підошвою
Таким само ідеально припасованим за розміром та зручним має бути взуття. Оптимальним є вибір туристичного чи трекінгового взуття відповідно до сезону з урахуванням товщини шкарпетки та можливістю швидко перевзутися за потреби.
Черевики повинні мати високі халяви, щоб закривати щиколотки, та міцну й водночас еластичну підошву з морозостійкого матеріалу з високим протектором та гарною амортизацією.
Також взуття має бути водонепроникними за умов підвищеної вологості та «дихати», тобто забезпечувати циркуляцію повітря, у спеку. У ньому має бути однаково зручно й комфортно йти як по холодних калюжах серед болотистого багна, так і по розпеченому сипкому піску в пустелі.
Важлива порада — у жодному разі не вдягати на завдання нове нерозношене взуття, до якого ви не звикли. Краще вдягнути стару перевірену пару черевиків, а нові спочатку випробувати у спокійніших умовах, які дозволяють у будь-який момент перевзутися.
«Найгірше — це вдягнути у відрядження черевики, що не зручні та натирають. Навіть якщо взуття майже не розношується, потрібно звикнути до нього, до способів шнурування, умов експлуатації та дати взуттю „сісти“ на нозі», — наголошують у порадах щодо спорядження журналістів від Інституту масової інформації.
Уникайте небезпечних стилів та кольорів
Окрема порада стосується кольору одягу, який слід одягати медійниками, які працюють у районі лінії бойового зіткнення. Всі досвідчені військові журналісти й авторитетні джерела радять уникати, з одного боку, військового стилю, з другого боку — яскравих кольорів.
Журналісти та журналістки в жодному разі не повинні ні в чому нагадувати військових. Це означає в жодному разі не вдягати ніякої камуфляжної форми чи мати на собі якісь аксесуари чи позначки, які можуть зробити медійника подібним до будь-яких комбатантів (наприклад, камуфльований рюкзак або патчі, нехай навіть жартівливі).
Стиль одягу медійників на передовій мусить чітко відрізняти їх від бійців — жодних мілітарних курток, штанів чи берців. Також слід уникати іншого спорядження, яке робить журналіста або журналістку подібними на бійця чи бійчині.
Подивіться на військових, які вас супроводжують чи з якими ви спілкуєтеся. Якщо вас неможливо від них відрізнити — це велика проблема і необхідно терміново виправити ситуацію — перевдягнутися, змінити певні елементи одягу чи прибрати подібне до військового спорядження.
Слід також за можливості уникати переважання в одязі кольорової гами, яка стійко асоціюється з військовими. «Хакі», «койот», «олива» чи навіть просто зелений і чорний кольори, які переважають у колористиці одягу, дозволяють сплутати людину з комбатантом.
З другого боку, в жодному разі не слід вдягати одягу яскравих кольорів — червоного, жовтого, помаранчевого чи подібного до них. Це виділяє людину на місцевості та демаскує як її саму, так і військових, з якими спілкується журналіст чи журналістка.
Умовно безпечні кольори одягу — сірий, темно-синій, темно-бежевий чи подібні до них. Це стримані кольори, які добре маскують у польових умовах, але при цьому не підкреслюють, що одягнена в них особа є комбатантом.
Патчі «ПРЕСА» або «PRESS» — складне питання
Рада з безпеки журналістів (Reporters Without Borders) рекомендує носити на спорядженні помітні патчі «PRESS». За умови цивілізованого поводження сторін бойових дій щодо цивільних та, зокрема, представників медіа, це має убезпечити журналістів та журналісток.
Утім, з досвіду сучасної агресивної війни російської федерації проти України, відомо, що російські військові часто не зважають на маркування медійників і навіть навпаки — починають спеціально полювати за ними.
З огляду на це чимало журналістів та журналісток, які працюють в Україні, радять відмовитися від носіння наліпок чи інших позначок з написами «PRESS» або «ПРЕСА» безпосередньо у зоні бойових дій.
Тож, працюючи у небезпечній зоні розмитої на сьогодні лінії бойового зіткнення, краще відмовитися від таких патчів, адже вони радше наражають на небезпеку, ніж допомагають її уникнути.
Обов’язково слід зважати на побажання військових, які супроводжують медійників чи з якими журналісти спілкуються. Якщо військовослужбовці попросять прибрати написи, слід негайно це зробити, адже жодна гарна позначка «ПРЕСА» не врятує від удару ворожого FPV-дрона чи кулі російського снайпера.
Варто уникати також яскравих жартівливих патчів, принтів, логотипів брендів чи будь-чого іншого, що спроможне виділити медійника і зробити його привабливою для ворога мішенню. Це стосується й інших додаткових аксесуарів чи прикрас, які можуть стати не лише непотрібним баластом, але й небезпечним тригером для ворога.
Водночас, працюючи у відносно безпечних умовах на віддалі від лінії бойового зіткнення, позначки «PRESS» або «ПРЕСА» можна і варто лишати на одязі та спорядженні. Ці написи чітко маркують медійників, і це корисно як для самих журналістів, так і для всіх, з ким вони контактують.
* * *
Отже, одяг медійників у зоні бойових дій має бути зручним, практичним та безпечним, і водночас максимально стриманим, нейтральним, але в жодному разі не подібним до одягу комбатантів.
На війні журналісти та журналістки повинні мати вигляд добре й однозначно впізнаваних цивільних, які не виділяються з навколишнього середовища, але водночас можуть за потреби легко ідентифікувати свою професійну належність.
