Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Військовослужбовці мають право на отримання раз на рік грошової допомоги на оздоровлення у розмірі їхнього грошового забезпечення.
Міністерство оборони розʼяснює, коли саме військові набувають таке право.
Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерством оборони України:
- Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:
- Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки […], за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.
Таким чином військовослужбовці набувають право на відпустку та допомогу на оздоровлення відразу після першого повного місяця служби.
Варто наголосити: законодавчо прописано, що щорічна основна відпустка надається за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Крім того, можуть бути інші обʼєктивні причини відмови у наданні відпустки: наприклад, уже складений наперед графік відпусток.
Також зазначимо, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям:
- у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки, у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки;
- без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) — на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
