Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
ГУР МО України оприлюднило інтерактивну схему, складові елементи та електронну компонентну базу безпілотного літального апарата «Герань-2» серії «Э», оснащеного переносним зенітно-ракетним комплексом.
Дані оприлюднені на порталі War&Sanctions.
У відповідь на ефективну роботу Повітряних Сил України та армійської авіації зі знищення ворожих БПЛА противник продовжує адаптувати свої безпілотні платформи для ураження повітряних цілей.
Раніше ГУР МО України повідомляло про застосування «Герані-2» з радянською ракетою класу «повітря – повітря» Р-60. Сьогодні розкрито деталі нової конфігурації безпілотника — тепер з ПЗРК «Верба» на борту.
Застосування цієї модифікації передбачає ручне керування безпілотником оператором у реальному часі. Для цього використовують китайську оптичну камеру Honpho TS130C-01, розміщену в носовому обтічнику, а також mesh-модем Xingkay Tech XK-F358 (КНР).
У разі виявлення повітряної цілі оператор поетапно активує два сервоприводи: перший — запускає хімічну акумуляторну батарею та азотний балон охолодження головки самонаведення (ГСН) ПЗРК, другий — після охолодження до необхідної температури ГСН відкриває спеціально виготовлену захисну кришку. Спусковий гачок ракети зафіксований у постійно натисненому положенні за допомогою кабельних стяжок, що забезпечує автоматичний пуск одразу після захоплення цілі головкою самонаведення.
Важливою відмінністю цієї версії від модифікації з ракетою Р-60 є наявність на самому безпілотнику повноцінної основної бойової частини. На дослідженому ГУР зразку встановлено термобаричну бойову частину ТББЧ-50М.
Отже, після відстрілу зенітної ракети БПЛА зберігає здатність виконувати своє основне ударне завдання. Наведення на ціль також може виконувати оператор.
Набір блоків та компонентів стандартний для таких «Гераней»: польотний контролер, інерціальна навігаційна система, 12-канальна «Комета», трекер на базі мікрокомпʼютера Raspberry та 3G/4G-модемів тощо.
В інерціальній навігаційній системі вперше зафіксовано використання нового 6-осьового інерціального модулю SCH1633-D0I виробництва Murata (Японія). Цей модуль був представлений наприкінці 2024 року як рішення для цивільних автомобільних систем — автономного водіння та сучасних систем допомоги водієві.
Країни походження решти електронної компонентної бази — США, КНР, Швейцарія, Тайвань, Японія, Німеччина та Велика Британія. Повний перелік компонентів із маркуванням і фотоматеріалами доступний на порталі War&Sanctions.
Оприлюднення таких даних спрямоване на викриття технологічних ланцюгів російської військової агресії та сприяння посиленню міжнародного санкційного тиску.
