Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Він усе життя провів за кермом — спершу трактора, потім вантажівок. А на війні пересів у бойову машину. Механік-водій танка «Леопард» Володимир Жуковський із позивним «Жук» розповів, як цивільний досвід допоміг швидко опанувати західну бронетехніку та чому для нього вибір піти служити був безальтернативним.
Про бійця розповіли у публікації на сторінці 21 окремої механізованої бригади.
Володимир родом із селища Цебрикове на Одещині. Закінчив училище за спеціальністю тракториста-водія, відслужив строкову службу, а далі роками працював за кермом — перевозив вантажі, жив у дорозі, будував сімейне життя. Повномасштабне вторгнення змінило все.
На початку 2023 року він отримав повістку і пішов до війська без вагань.
«Бо сім’ю треба захищати. Хто боїться — той ховається. Я таких не знаю», — говорить «Жук».
Спершу був навчальний центр, далі — 21 окрема механізована бригада. Згодом — підготовка у Швеції, після якої Володимир став механіком-водієм танка «Леопард».
«Якщо вмієш водити машину, то і танк — не проблема», — пояснює він просто.
За час служби воював на різних напрямках — під Куп’янськом, на Донеччині, на Сумщині. За один із бойових виїздів отримав нагрудну відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», але про нагороду згадує без пафосу.
«Перший бій? Ні, вперше не було страшно. Страх прийшов пізніше, коли отримали на горіхи серйозніше», — розповідає танкіст.
Сьогодні «Жук» продовжує службу, керуючи бойовою машиною з тією ж упевненістю, з якою колись водив вантажівку. Каже, не розуміє тих, хто намагається сховатися від війни.
«А куди діватися? Треба захищати своє».
Його головна мрія — перемога й повернення додому, у Цебрикове, де чекає родина. А поки — робота, відповідальність і танк, який став продовженням рук.
