Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Успішну спортивну кар’єру змінив на службу в ЗСУ
Багаторазовий чемпіон та член збірної України з греко-римської боротьби Андрій Яременко загинув на війні 4 грудня 2025 року. До свого 26-річчя він не дожив дев’ять днів…
«Захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, у бою при виконанні бойового завдання загинув випускник нашого університету, магістр факультету фізичної культури та спорту Андрій Яременко… Його світла пам’ять назавжди залишиться у серцях викладачів, друзів, побратимів та всієї університетської спільноти», — повідомили про втрату в Житомирському державному університеті ім. І. Франка.
Андрій народився 13 грудня 1999 року в Житомирі. З семи років захопився греко-римською боротьбою та відвідував дитячо-юнацьку спортивну школу. Спорт став його хобі, хлопець почав перемагати на обласних та всеукраїнських змаганнях. Його наполегливість та здібності помітили, й після сьомого класу Андрія запросили продовжити навчання у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. На чемпіонаті світу серед кадетів спортсмен посів 10 місце.
«Як перший тренер, я побачив у восьмирічному хлопчику справжнього чемпіона з перших днів нашого знайомства. Протягом п’яти років ми подорожували всією Україною, змагаючись і здобуваючи медалі різного ґатунку. Андрій дивував своєю технікою, силою, стратегією і безпомилковістю. Він ніколи не здавався і завжди проявляв волю до перемоги. Чемпіоном Андрій ставав не на змаганнях, а в залі, важко й сумлінно працюючи щодня. Він був сором’язливим, але вихованим; сильним, але ввічливим; титулованим, але простим хлопцем, який, попри свої здобутки, ніколи нікого не образив, а навпаки — своїм прикладом надихав партнерів, вселяючи в них віру в себе», — згадує тренер Дмитро Піскун.
За його словами, Андрій примножував свій талант важкою працею. Тренер вірив, що завдяки потенціалу і наполегливості хлопець стане зіркою світовою масштабу. Піскун зазначає, що «це саме той випадок, коли вихованець перевершує тренера в сто разів, але це так приємно».
Після ліцею Андрій здобував вищу освіту на факультеті фізичної культури і спорту Житомирського державного університету ім. І. Франка.
Друзі кажуть, що він був надзвичайно доброю і чуйною людиною, мав велике серце. Поєднував у собі врівноваженість, упевненість та загострене почуття справедливості.
«Ми разом займалися в спортивній і школі. Андрій запам’ятався мені дуже працелюбним і завжди був для мене прикладом. Він підкорював висоти, до яких мені хотілося прагнути», — сказав приятель воїна Влад.
В.о. директора Житомирської дитячо-юнацької школи з боротьби Петро Пискун ділиться, що Андрій був «золотою дитиною і найкращою людиною».
«Якщо його не було на тренуванні, все йшло не так, а всі були якісь розслаблені. Коли Андрій заходив у зал із усмішкою на обличчі, як сонечко, в усіх одразу підіймався настрій», — зазначив він.
У 2025 році Андрій мобілізувався до ЗСУ та проходив службу в 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони на посаді оператора безпілотних систем.
За словами директорки Житомирського міського центру соціальних служб Ольги Юрченко, він одразу здобув авторитет серед побратимів і командирів, адже був врівноваженим та вмів спокійно вирішувати надзвичайно складні проблеми. Воїн загинув під час бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Андрій мріяв реалізувати себе як тренер, хотів створити сім’ю.
Із Андрієм Яременком попрощалися у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира. Героя поховали на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища.
Честь Захисникові!
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
