Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Бойовий медик 80-ї десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ Ігор з позивним «Баптист» розповів, що віра не заважає йому нищити ворогів.
Матеріал про бійця оприлюднили 2 січня Десантно-штурмові війська ЗСУ.
«Крайній мій бойовий вихід тривав 78 діб. До того 27 днів провів на позиції. Ще тоді я зрозумів наскільки цінною є вода, психологічна стійкість та фізична витривалість», — розповів «Баптист». Сам він родом з міста Обухів, що на Київщині. До війська працював фельдшером невідкладної допомоги, в державній службі з надзвичайних ситуацій, а пізніше в сфері доставок.
Близько року тому «Баптист» отримав повістку та долучився до 80-ї бригади, як бойовий медик.
«Крім того, що у мене медична освіта фельдшера, я є членом церкви Євангелістів, що мабуть і так зрозуміло з мого позивного.
Для мене дуже важливо бути корисним у війську та залишатись вірним релігійним принципам, тому я одразу проявив бажання бути бойовим медиком, щоб насамперед допомагати воїнам на полі бою.
Пройшов необхідні курси в навчальному центрі та в бригаді, а тоді вирушив на перші бойові завдання по обороні Сумської області», — повідав «Баптист».
Згадуючи про найскладніші бойові завдання, Ігор стискає в руках новий трофейний російський автомат АК-12, який в бою забрав у ліквідованого окупанта.
Ворог намагався штурмувати позицію, де ніс бойове чергування «Баптист».
«Я людина віруюча і тому раніше сподівався, що мені не доведеться знищувати ворога, але коли переді мною заявився ворожий солдат, то вагань не було і ворог був знищений, а зброя відібрана.
Ще бувши в школі, я читав, що козаки мали традицію воювати трофейною зброєю, здобутою в бою. Я вважаю це досить іронічним, коли ворог знищується власною ж зброєю», — посміхнувся «Баптист».
Також Ігор зазначив, що на посаді бойового медика ключовим є саме слово «бойовий». Так як він бойовий медик взводу, то бувши ще молодшим сержантом, в разі потреби, він може виконати обовʼязки командира відділення та організувати оборону позиції, на якій працює. Якщо є поранений — то не лише надати допомогу, а також організувати евакуацію.
«Один з таких випадків був на Курщині. Потрібно було евакуювати побратима. Тоді дуже сприяла погода, щоб нас не помітили ворожі дрони, яких було дуже багато.
Ми ретельно планували з хлопцями наш вихід і перед тим як приступити, попросив їх разом помолитись щоб Господь нам допоміг, бо фізично завдання було дуже важким і небезпечним. Багато відкритих ділянок, які потрібно долати дуже швидко.
Під час евакуації дуже важливим є командна робота, тому тягнули пораненого від укриття до укриття, маскувались, відпочивали, слухали небо, проглядали маршрут і знову тягнули далі.
Ми діяли дуже обережно і на евакуацію в нас пішов цілий день. Завдання виконали, а поранений був у безпеці і група ціла. Я вважаю, що Господь зберіг», — зауважив боєць.
Окрім поранених, з поля бою потрібно забирати і полеглих воїнів. За словами Ігоря — це дуже важка робота і кожен, хто її виконує, відчуває особливу відповідальність.
«У цей момент уявляєш сімʼю та родичів, які матимуть змогу попрощатись із полеглим. Кожен воїн має повернутися додому, хоч і «на щиті».
Коли ми проводимо такого роду евакуацію, я стараюсь, щоб все відбувалось якомога безпечніше, бо переживаю за тих, хто допомагає і відчуваю за них відповідальність», — вважає захисник.
Найхарактерніші поранення на сучасному полі бою, зі слів «Баптиста», саме через влучання уламків та мінно-вибухові травми.
Як повідомляла АрміяInform, як майстер з інтер’єрів став артилеристом 80-ї бригади.
