Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Бійці 4-го штурмового батальйону 92-ї штурмової бригади імені Івана Сірка на Куп’янському напрямку узяли в полон військовослужбовця російської армії Дмітрія Гуровского, який до війни жив у селі Хохол Воронезької області.
Відео розмови з полоненим було оприлюднене 29 грудня на каналі бригади.
Гуровскій встиг «провоювати» лише 10 днів і вже під час свого першого виходу здався нашим бійцям зі словами: «Не вбивайте, я хочу жити, візьміть мене в полон, я вам допомагатиму!».
Росіянин розповідає, що пішов на війну, аби заробити грошей і витягти свого сина з в’язниці. Проте він не усвідомлював, що вбивство українців — це не той «заробіток», який здатен врятувати родину. Навпаки — він ще глибше занурює в біду.
Також росіянин розповів, як під час навчання на його голові зламали приклад автомата; як один зі співслужбовців підірвав себе гранатою, щоб не йти воювати; про дорогу на позиції, засіяну тілами російських солдатів, яких ніхто не забирає; а також про темношкірого напарника-кенійця.
Окремо Дмітрій багато говорив про їжу: після того, як він потрапив «на нуль», йому не давали їсти. Натомість у полоні його нагодували і надали медичну допомогу — і це його вразило. Виявилося, що українці зовсім не такі страшні, як їм роками розповідає телевізор.
Розмову з росіянином і нашими штурмовиками, які узяли Дмітрія у полон, а також кадри з безпілотника, як усе це відбувалося, дивіться у відео:
Як повідомляла АрміяInform, оператори БПЛА 92-ї окремої штурмової бригади імені Івана Сірка зменшили популяцію окупантів у своїй зоні відповідальності.
