У військовій частині наголошують, що важливим є не лише формальне повернення військовослужбовців до лав Збройних Сил, а реальне відновлення в системі, яке дозволить бійцям приступити до виконання завдань…
Колись дрони на війні були досить рідкісними «птахами» і безпосередньої участі у бойових діях майже не брали.
Однак з часом, завдяки цілеспрямованості та винахідливості українців, вони почали збиватися в цілі зграї, перетворившись на грізну зброю та справжній жах для військ противника.
Нині вже важко уявити собі поле бою без цілої низки військових спеціалістів, які забезпечують безперебійну роботу як розвідувальних, так і ударних БПЛА.
АрміяInform вирішила розібратися, чим живуть українські дронарі сьогодні. А допоміг у цьому «Холод» — командир батальйону безпілотних систем «Нахтігаль» 20-ї бригади «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов».
Свій бойовий шлях він розпочав як доброволець ще у 2014 році, коли дрони та роботизовані комплекси здавалися чимось фантастичним. Так само тоді думав і наш герой, поки не очолив цілий батальйон фахівців з безпілотних систем.
Гостей «Холод» зустрічає дуже тепло та одразу знайомить зі своїми побратимами
Після цього — екскурсія до центру управління, який є одночасно і серцем, і мозком батальйону «Нахтігаль».
Проходимо повз кухню з обов’язковою кавомашиною та імпровізований спортзал «для підтримки бойового духу».
Далі — купа моніторів та зосереджені обличчя. Робота кипить.
Важко повірити, що колись тут були лише захаращені мотлохом технічні приміщення.
— Воювати потрібно з комфортом, — жартує «Холод». — Відповідно, якщо є можливість добре облаштуватись, ми це робимо. Це звичайний підвал. І доводилося його чистити буквально власними руками. Тут у нас робочі місця, звідки ведеться управління і контроль наших позицій, — пояснює він.
Тим часом особовий склад ні на мить не відволікається від своїх повсякденних обов’язків, адже хлопцям необхідно одночасно вирішувати цілий спектр надзвичайно важливих завдань.
Тихо, чітко, без зайвої метушні, через що складається враження, що спостерігаєш за роботою складного, проте добре відрегульованого механізму.
View this post on Instagram
Проте починалося все набагато скромніше, адже навіть на початку широкомасштабного російського вторгнення про формування окремих безпілотних підрозділів ще мало хто думав
Як згадує «Холод», перші дрони українські воїни почали використовувати ще за часів АТО, але тоді це було, імовірніше, винятком, ніж правилом.
Мерилін Монро і БПЛА: як завдяки Рональду Рейгану та фото з дроном засяяла суперзірка Голлівуду
— Перші скиди почалися ще в АТО. Ми за цим усім стежили. Були такі перші дрони, ми їх називали «фантіки», «фантоми». Тобто ми знали про існування тих чи інших безпілотників. А вже на початку повномасштабного вторгнення я потрапив до Сил спеціальних операцій. І у нас там були «мавіки». Ми займалися і скидами, і розвідкою. Коригували вогонь міномета, який був там з роти вогневої підтримки. Тобто ми там знаходили цілі, підіймали «мавік», коригували по рації вогонь. Так само і зачистки проводили. Підіймали «мавік», оглядали місцевість, куди маємо зайти, і вже після цього штурмували, — розповідає «Холод».
Втім, як би стрімко не розвивалися безпілотні технології, на думку «Холода», без піхоти на полі бою все одно не обійтися
— Війна без людей неможлива. Поки нога піхотинця не ступила на територію якусь конкретну, доти її не можна вважати своєю. Туди може мільйон дронів заїхати, мільйон ракет прилетіти, але поки піхота не зайшла і не зайняла вогневу позицію, спостережний пункт, доти ця територія не є нашою. Не буде такого, що війну виграють дрони. Війну виграє піхота, — констатує комбат.
Сам «Холод» на передових позиціях своїх пілотів теж з’являється доволі регулярно
За його словами, жоден монітор не здатен передати всіх нюансів, які можна помітити лише власними очима, прибувши на передову та ознайомившись з усім.
— На екрані війна — це одне, але фактично пілот живе в зовсім інших умовах, іншій атмосфері. Є дуже багато проблемних питань в нього там на позиції. І, щоб розуміти їх, щоб правильно визначати їм завдання, правильно допомагати, треба бути з ними, — ділиться командир ББС «Нахтігаль» своїм досвідом.
При цьому інколи все це може супроводжуватись різними нештатними ситуаціями, які наш герой характеризує як «комічно-хаотичні випадки».
«Човен розколовся, а до берега 20 км»: як операція на Зміїному змусила «Тюра» з’їсти російський сухпай
«Нещодавно я, наприклад, ледве не згорів. Поїхав до наших козаків. Прокидаюся від того, що приміщення горить. Нас, скажімо так, почали «рівняти». І «птахами», і стволкою, і КАБами. І одна з будівель загорілася. Потім помаленьку вогонь перейшов по підвальчиках. І я вже прокинувся у вогні. Ми там зі сміхом бігали, гасили пожежі. Типу, були і рятувальниками, і дронарями. Та це нормально. Це звичайний день будь-якого військовослужбовця, який там перебуває, — підсумовує з посмішкою «Холод», згадуючи цей епізод.
Попри це, він твердо переконаний, що, попри всі небезпеки, у разі необхідності має бути поряд зі своїми хлопцями та робити все від нього залежне, щоб дрони «Нахтігалю» продовжували «жужати».
Фото Наталії Кравчук та з особистого архіву військовослужбовця. Відео батальйону безпілотних систем «Нахтігаль»
До речі, якщо вас цікавить й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
