Про це йдеться в матеріалі The Associated Press. У межах військових навчань, що відбулися цього тижня, українські військові мали нагоду…
Фельдшерка з бригади «Гарт» розповіла, як після отримання поранення відбувалась евакуація прикордонника та скільки часу це зайняло.
Про евакуацію в етері телемарафону «Єдині новини» говорив прикордонник Чернівецького загону солдат Тарас Штангрет та фельдшер з бригади «Гарт» старший сержант Інна Верещагіна з позивним «Фурія».
«Ми мусили евакуюватися з одного автомобіля в другий, бо на тому ми підірвалися. Пересіли на інший автомобіль і доїхали до пункту, де надавали далі допомогу. До кілометра треба було йти, бо почався мінометний обстріл, там машина не могла під’їхати», — пригадав Тарас Штангрет.
Він зазначив, що, крім нього, було ще двоє поранених.
«Наша задача, це першочергово доставити, стабілізувати та передати на наступну ланку евакуації. Пан Тарас до нас прибув в стабільному стані. Був проведений первинний огляд нашим начальником медичного пункту, лікарем-хірургом.
Ми поміряли тиск, поміряли сатурацію. Первинний діагноз був поставлений — вогнепальне осколкове поранення, не проникаючи грудної клітини», — розповіла Інна Верещагіна.
За її словами, потім пораненого Тараса доставили до стабілізаційного пункту, а далі — в госпіталь.
«Все залежить від оперативної обстановки, від багатьох факторів, але дуже швидко його доставили. Ми доставили протягом 20 хвилин від нас безпосередньо до стабілізаційного пункту — місце розташування, де його вже оглянули безпосередньо вузькопрофільні лікарі, надали допомогу. Далі вже евакуація в Харківський госпіталь», — пригадала «Фурія».
Тарас розповів, що там йому робили операцію.
«Нам потрібна евакуаційна „броня“»: медики впевнені, що в «кілзонах» поранених мають вивозити виключно на важкій техніці
«В харківській лікарні вже зробили повноцінний КТ. І виявилося, що було наскрізне поранення легень, серця і в печінці осколок. Від поранення до харківської лікарні пройшло, я думаю, близько трьох годин. Там вже операцію робили», — зазначив прикордонник.
