Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Навіть після важких поранень військовослужбовці повертаються до служби та повноцінного життя.
І завдяки своїй силі волі, витримці, бажанню продовжити службу й підтримати побратимів. І завдяки роботі медиків всіх ланок: передова хірургічна група, стабілізаційні пункти, лікарі в шпиталях, реабілітологи.
АрміяInform нагадує кілька історій важко поранених військовослужбовців Сил безпеки та оборони
«Дівчата в шпиталі дуже обережно робили перев’язки»
Євгеній Холодницький у цивільному житті був тренером з кросфіту в одному зі спорткомплексів Чернігова. З широкомасштабним вторгненням росії в Україну став добровольцем до лав Сил оборони. Під час боїв за Роботине на Запоріжжі в жовтні 2023 року зазнав важкого поранення.
Пригадує лікування в шпиталі так: «Я довго лежав, больовий шок був, не було знеболювальних. Руки мені перетягнули, а ноги — ні. Обличчя теж було поранене, я стікав кров’ю. Під час того обстрілу всі наші залишилися живими. Далі було тривале лікування — шпиталь у Запоріжжі, Дніпрі та столична „Феофанія“. Пам’ятаю, що дівчата мене лікували в Запоріжжі, постійно біля мене були. Я їх не бачив: одне око втратив, а інше було перемотане, бо теж пошкоджене. Але пам’ятаю, що вони дуже обережно робили перев’язки».
«Мене так ух*рачило, що я мав би „задвохсотитися“». Тренер з кросфіту і доброволець розповідає про життя після важкого поранення
Після лікування, реабілітації та протезування Євгеній повернувся до занять спортом, їздить за кермом, куховарить і веде Тік-Ток із кількатисячною аудиторією підписників.
«З першою групою інвалідності моє громадське життя стало активнішим»
Олександр Будько з позивним «Терен» — ветеран російсько-української війни. До широкомасштабного вторгнення працював баристою та навчався на графічного дизайнера.
Після 24 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Взяв собі позивний «Терен». Став командиром взводу стрілецького батальйону під назвою «Карпатська Русь». Під час боїв у Харківській області втратив ноги, пройшов процес протезування.
Брав участь у балетному перформансі команди United Ukrainian Ballet під час благодійних виступів у Каліфорнії (США). Представник нашої держави на міжнародних змаганнях у Німеччині «Ігри Нескорених». Підтримує розвиток програм та можливостей для людей з інвалідністю.
Про чорний гумор та «червоні прапорці» у стосунках: інтерв’ю АрміяInform з «Холостяком» Тереном
Автор книги «Історія впертого чоловіка». Ведучий ютуб-проєкту «Відвал ніг, або All інклюзив», учасник романтичного реаліті «Холостяк».
Олександр констатує: «Оскільки після поранення я отримав першу групу інвалідності і так трапилося, що моє громадське життя стало дещо активнішим. Моя залученість до суспільних змін теж збільшилася внаслідок цього».
«Монако» і його забіг на протезах
Владислав Курілов з позивним «Монако» важкі поранення дістав під час бойових дій на Запорізькому напрямку. Тоді він був у складі підрозділу Національної гвардії України.
Він зазнав вогнепальних поранень, а турнікети на обох ногах були накладені протягом 28 годин. Врятували побратими — вдалося дістатися до місця евакуації. Владислав втратив обидві ноги.
Далі — лікування, реабілітація, протезування, участь у благодійному забігу. Владислав каже: «Навіть у снах я ходжу на протезах».
Нині 24-річний ветеран — менеджер по роботі з клієнтами в міжнародному центрі протезування MCOP Україна.
«Навіть у снах я ходжу на протезах»: війна і реабілітація ветерана «Монако»
Щоденні тренування, констатує він, допомогли досить швидко опанувати протези та повернутися до активного життя:
«Треба лише не зупинятися, з часом буде легше. За рік, а може навіть і менше, ви зможете нормально ходити. Мені це вдалося за 4 місяці».
«До лікування та реабілітації треба підходити відповідально»
Молодший сержант Олександр Рилєєв у 2022 році став до лав Сил оборони. Спочатку бої на сході в лавах 95 ОДШБр, поранення. Потім — розмінування рідної Херсонщини у лавах 808 Дністровської окремої бригади підтримки, підрив, важке поранення та ампутація стопи.
Військовий наголошує із власного досвіду — до лікування та реабілітації треба підходити відповідально.
Ось що він говорив про своє лікування після першого поранення:
«Лікувався на Львівщині, рана гоїлася досить довго, бо це було брудне поранення. Осколок з шиї дістали, рука зажила. Далі було три місяці відпустки за станом здоров’я — хоча реабілітацію свою трохи провтикав; час, виділений на лікування, використав не на повну. Поранена рука згинається не на повну амплітуду».
«Саперна справа — це єдине кохання». Олександр Рилєєв, його мотивація, два поранення, ампутація і… плани повернутися
Далі було друге поранення, лікування, плани на протезування.
«Протезуватимуся у центрі Superhumans. Я запитував та консультувався з обізнаними людьми — відтак зупинився на них. Зідзвонився з ними десь приблизно через два тижні після поранення, в березні 2025 року. Мене одразу взяли на облік, тримали зі мною зв’язок, зідзвонювалися раз на два тижні. Протезування і підготовка до нього, первинний огляд і аналізи — безкоштовні. Це центр європейського рівня. Інтер’єр — наче в американському серіалі про лікарні», — розповідав Олександр під час інтерв’ю в липні 2025 року.
«Для того, щоб адаптуватися повністю до життя з протезами, — потрібне все життя»
Роману — 28 років. У 2023 році потрапив до лав 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади ДШВ ЗСУ. Важких поранень зазнав на початку 2024 року: ампутація верхніх кінцівок. Наразі звільнений з лав ЗСУ.
Рік і 5 місяців тривало лікування та реабілітація. Наразі Роман уже протезований: і два механічні, і два біонічні протези.
Самостійний у побуті: сам пере, пилососить, миє підлогу.
«Все просто: ногами закидаю одяг, пальцями ноги виставив потрібні параметри і увімкнув. І все. А пилосос — автоматичний, працює через програму в телефоні. Тут питання тренувань та часу — і освоїти можна все. Але для того, щоб адаптуватися повністю (до життя з протезами — ред.), — потрібне все життя. Кінця ніколи не буде».
Грає в Mortal Kombat пальцями ніг: поранення, реабілітація і плани на майбутнє важкопораненого «Такі»
Роман також любить комп’ютерні ігри — в Mortal Kombat, наприклад, грає за допомогою… ніг.
На запитання, що би порадив військовим, які також зазнали важких поранень, Роман каже, що важливо продовжувати жити, насолоджуватися життям.
«Не треба надто себе накручувати чи занурювати в негатив. Так, є проблема, війна триває — але життя не зупиняється. І дуже важливо не соромитися просити допомоги, коли є якась проблема, наприклад, із військовою частиною чи під час протезування».
«Підтримка важлива для того, щоб людина не зламалася»
Артем Гордієнко в цивільному житті працював слюсарем на Авдіївському коксохімічному заводі — а вже 26 лютого 2022 року був у лавах Територіальної оборони.
Взимку 2024 року на полі бою втратив обидві руки. Пережив дві клінічні смерті.
Під час реабілітації та протезування Артем познайомився із дівчиною. 28-річна Анна працює у відділенні післягострої та довготривалої реабілітації Головного військового клінічного госпіталю. 7 червня 2025 року пара побралася.
Пережив дві клінічні смерті, втратив дві руки і… знайшов кохання. Історія важкопораненого Артема та його Анни
«… Важливо, щоб поруч була надійна людина. Я дуже вдячний, що маю Аню поруч: розумію, що вона витрачає на мене чимало нервів. Та й це зрештою, фізична праця… Підтримка вкрай важлива для того, щоб людина не зламалася. У мене це дуже часто бувало: коли відчуваю, що ламаюся. Особливо — коли до мене почало реально доходити, що в мене немає рук; що я не зможу повоювати чи сам щось зробити. Але коли є люди поруч — це вже класно».
Також вам може бути цікаве інтерв’ю АрміяInform із начальником відділення реабілітації військовослужбовців з ампутованими кінцівками у Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі в Ірпені майором медслужби Ольгою Щеглюк.
