Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Заступник командира батареї 1129-го зенітного ракетного Білоцерківського полку Володимир відмінно розбирається в питаннях ППО.
Розмова з ним була оприлюднена 8 грудня на каналі полку.
— На вашу думку, що змінилося в повітряному просторі України за останні два роки?
— Перше — це збільшення кількості засобів ураження. Їх стало на порядок більше.
Вони вже можуть накопичувати їх не за тиждень чи два — якщо по Києву не били два дні, значить, у них уже понад сотню. Друге — технологічність. Кількість виснажує ППО, а модернізація робить ці засоби ще складнішими: точніша апаратура, додаткові бойові частини, кращі двигуни.
Камера на «Шахеді» — банальна річ, але вона передає відео. З одного кадру можна визначити місцевість, а з відео — ще й підрозділ, техніку, позиції. Третє — тактика. Вони змінюють маршрути, висоти, кількість груп. Намагаються обходити наші позиції
— Як ви оцінюєте історію з дронами-перехоплювачами?
— Поки що це дуже складно. Немає автоматизації. Оператор підходить, заряджає, запускає. Далі — все вручну: знайти, зорієнтуватися, наздогнати, уразити. Погода заважає. Батарея обмежує час. Його можуть подавити. Противник теж не дурний — поставить РЕБ, камери назад, щоб бачити переслідування. Поки це не буде рівня «натиснув кнопку — і система сама підняла дрон, вийшла в район, зайшла в задню півсферу цілі на 500 метрах» — це буде довга боротьба.
— Як ви бачите розвиток ППО малої дальності в найближчі 5–10 років?
— Думаю, перше — це посилення полків за рахунок комплексів ближньої дії: «Avenger», «Stormer» та інші. Але якщо говорити саме про технології, то ми відійдемо від ідеї мобільно-вогневих груп і перейдемо до більш точних засобів — створення великої кількості ракет, запасів.
— А чи потрібно це, якщо можна наробити ФПВ-перехоплювачів?
— Я не бачу варіанту без ракет. Ракети все одно мають бути.
— Розкажіть, будь ласка, як ви взагалі прийшли у військо. Як це було?
— Прийшов у навчальний заклад у 2019 році. Мені тоді було 17.
— Тобто ви тільки школу закінчили?
— Так.
— Як ви обирали куди вступати? Який заклад, зрештою, обрали і чому?
— Обирав між усіма ВВНЗ, розглядав також Державну прикордонну службу і Національну гвардію. Нацгвардію — бо казали, що там забезпечення потужне. ДПСУ — бо туди знайомі йшли. Але все ж вирішив вибирати щось із військової освіти. Хотів або артилерію, або ППО. Кажуть найкращі технічні спеціалісти або в арті, або в ППО. У підсумку обрав Харківський національний університет.
— Ви згадали, що обирали між артилерією та ППО. Чому відкинули артилерію?
— Ну артилерію я відкинув, тому що розглядав варіант того, що подальший розвиток артилерії полягає в покращенні точності і збільшенні дальності. Це єдиний простір, який можна розвивати. У випадку ППО повітряні цілі не зміняться. За 10 років фізика не зміниться. Вона і через сто, і через мільйон не зміниться. Літаки як літали, так і будуть літати. Але засоби їх ураження — вони якраз змінюються. І є більша кількість характеристик, за рахунок яких вони можуть збільшуватись. Я обрав той рід військ, ту специфіку, професію, в якій інновації ще не закінчились і вони будуть. Це більш інноваційна перевага. Воно буде все розвиватись. Як показав досвід війни, так і відбулося. Незважаючи на те, що літаки не змінились, додались просто засоби повітряного нападу.
— І останнє. Як ви бачите своє життя після війни? Чим будете займатися?
— Я планую залишатися у війську. Це моя спеціальність, я її свідомо обрав, і вона буде тільки розвиватися. ППО — це те, де інновації не зупиняються. Після війни роботи буде ще більше: відновлення, модернізація, нові комплекси, нові підходи. Я хочу працювати за фахом і розвивати те, що ми зараз будуємо в бою.
Як повідомляла АрміяInform, розрахунок ЗРК уразив понад 60 розвіддронів.
