Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Андрій з яскравим середньовічним позивним «Барон» з Вінниці у Збройних Силах з 2011 року. Обравши службу за контрактом, 18-річним юнаком він пройшов шлях від солдата до головного сержанта 52-ї окремої артилерійської бригади.
За роки служби й участі в бойових діях під час відбиття збройної агресії з боку російської федерації він випрацював кілька важливих принципів, притаманних військовослужбовцям сержантському корпусу ЗС України.
Про ці засадничі принципи сержанта Збройних Сил України та свій бойовий шлях «Барон» розповів АрміяInform.
«Стару» війну часів АТО/ООС вели радянською зброєю
— БЗВП, чи тоді, імовірніше, це називалося КМБ — «курс молодого бійця» — я проходив у «Десні». Тоді це було три місяці навчання — і далі в частину, з якої було відношення. З того часу я в ЗСУ до сьогодні, — розповідає Андрій.
Уперше в бойових діях випало брати участь 2019 року під час операції Об’єднаних сил. Тоді «Барон» воював на Донеччині. Це була переважно окопна війна, від правил та практики якої лишилися самі спогади — настільки змінився нині характер бойових дій.
— Це більш окопна війна була. Нашим головним завданням було тримати позиції. Ми були взводом вогневої підтримки десантно-штурмової роти 36-ї окремої бригади морської піхоти, подавляли противника вогнем. Працювали із СПГ, АГС, кулеметами калібру 7,63 мм та 12,7 мм, — пригадує військовий.
Жодної західної зброї «Барон» тоді не застав, і знамениті «Джавеліни» не довелося не те що використати, але навіть побачити. Була винятково стара, ще радянського виробництва зброя, яка, втім, доволі непогано себе показала — для тогочасних бойових дій її в цілому вистачало.
З Повітряних Сил — до 5-ї окремої важкої механізованої бригади
Про початок широкомасштабки «Барон» розповідає стримано та обережно — служив у Повітряних Силах, забезпечував охорону важливих об’єктів. Головною загрозою на початку вторгнення у лютому-квітні 2022 року були удари російських авіабомб та ракет, однак не можна було ігнорувати також можливі диверсії.
Охорона об’єктів Повітряних Сил ЗС України була за таких умов надзвичайно важливим завданням, адже від бойових літаків, засобів ППО та інших складових критично залежав захист як Сил оборони України, так і цивільних цілей на території України, по яких бив ворог.
— У 2024 році був направлений до 5-ї окремої важкої механізованої бригади, служив у стрілецькому батальйоні. Виконували бойові завдання на Курахівському напрямку. Це колишня 5-та окрема танкова бригада. Тепер служу головним сержантом 52-ї окремої артилерійської бригади, — уточнює «Барон».
У той час Андрій був головним сержантом роти, згодом — головним сержантом батальйону. Багато працював з бійцями. Дуже допоміг тривалий досвід служби та попередня участь у бойових діях — «Барон» знав, що і як слід сказати солдатам, і, найголовніше, як показати власним прикладом, що і як саме потрібно робити.
Сержант — насамперед зразок для наслідування
— Моїми завданнями було провести роботу з бійцями, виїхати на точку, забезпечити особовий склад БК, вивести хлопців на позицію, забезпечити зв’язок, облаштувати їх на місці, зорієнтувати на місцевості по секторах вогню, напрямках можливого просування ворога, — перелічує «Барон» численні завдання сержанта.
Саме із цієї буденної бойової роботи постали і твердо закарбувалися головні принципи, які він вважає засадничими для військовослужбовців сержантської ланки незалежно від рівня посади. «Слідуй за мною, роби як я!» — повторює він гасло сержанта Збройних Сил України як фіксацію ролі сержанта як лідера, наставника та зразка для підлеглих, який особистим прикладом веде їх за собою та виконує найскладніші завдання.
— Найперше — це контроль особового складу, щоб бійці чітко виконували команди командира. Це дуже важливо. І для цього потрібно розуміти солдата, дослухатися до його потреб і проблем. Якщо це робити, то і солдат буде слухати та виконувати накази командира.
Це може робити саме сержант, який сам раніше був солдатом, і добре розуміє, що це означає. Боєць має розуміти, що в нього командир з бойовим досвідом, що він сам іде туди, куди посилає солдата. Саме так формується довіра до командира, бо мало займати якусь посаду — потрібно показати солдатам, що ти на цій посаді не просто так, — пояснює Андрій.
Він наголошує на тому, що сержантський корпус — це справжній становий хребет Збройних Сил. Сержант може замінити солдата та виконати його завдання, а також підтримати, а за потреби навіть замінити офіцера, узявши командування на себе в бойовій обстановці.
Слова — це важливо, але довіру слід формувати вчинками
Саме вчинки й особистий приклад є вирішальними у спілкуванні з бійцями, вважає Андрій. Їх неможливо замінити жодними, навіть найпереконливішими словами. Адже якщо боєць бачить сержанта, який здатен зробити і робить те саме, що прагне отримати від своїх підлеглих, — саме це формує найміцнішу довіру.
— Довіру слід формувати своїми вчинками. Особисто вивести людей, показати, що командир не боїться, що командир може давати чіткі накази. Щоб особовому складу командир міг пояснити, для чого вони тут, що їм потрібно робити, — пояснює військовий.
Також сержант має на високому рівні знати все озброєння, яким користуються бійці, та вміти показати і пояснити, як воно функціонує, як його використовувати та обслуговувати. Отже сержант є універсальним солдатом.
— Командир повинен на будь-яких заняттях показувати озброєння, як його використовувати, щоб вони були навчені по цьому напрямку і могли чітко все застосовувати.
В нас є таке гасло: «Слідуй за мною, роби як я!». Воно в сержантів не просто так придумано. Бо сержант, як лідер, має показувати свої навички, свої професійні скіли, згідно з поставленими вищими командирами завданнями. Сержант іде, як вожак, — попереду. Він веде за собою бійців, — наголошує «Барон».
«Встаньте, лицарі!»
Говорячи про гостру потребу Збройних Сил у подальшому посиленні та наповненні сержантського корпусу, Андрій «Барон» закликає солдатів не нехтувати пропозиціями піти на курси сержантів й обійняти після них відповідні посади. У 52-й окремій артилерійській бригаді він спонукає найкращих солдатів саме до таких рішень.
— Не потрібно сидіти на одному місці. Переважно в людей є страх, що потрібно буде відповідати не лише за самого себе, але й за інших бійців, за побратимів, за особовий склад. Це дійсно так, бо сержант — це велика відповідальність.
Але необхідно цей страх перебороти, бо тямущий сержант — це дуже потрібна і важлива людина у Збройних Силах. Може, це прозвучить трохи пафосно, але сержанти справді є хребтом армії, її основою. Тому відповідальних солдатів слід усіляко стимулювати ставати сержантами, а їм самим не уникати таких пропозицій, — наголошує військовий.
Ці слова Андрія в поєднанні із середньовічним позивним «Барон» нагадують про вчинок французького лицаря-хрестоносця Баліана д’Ібеліна. У 1187 році, під час облоги Єрусалима військами султана Салах ад-Діна, Баліан висвятив у лицарі всіх спроможних тримати зброю чоловіків міста. Цей крок став важливим мотивуючим чинником, спонукаючи колишній простолюд до запеклої оборони.
«Слідуй за мною, роби, як я!» — історичні витоки гасла сержантського корпусу ЗСУ
У відомому художньому фільмі «Царство Небесне» знаменитого режисера Рідлі Скотта Баліан д’Ібелін у виконанні Орландо Блума промовляє такі слова:
— Будьте безстрашні перед лицем ворога. Будьте хоробрі — і тоді Бог вас не покине. Кажіть правду, навіть якщо вона веде до смерті. Оберігайте беззахисних і не робіть зла ніякого. Встаньте, лицарі!
— За кого ви себе маєте? Хочете змінити світ!? — нажахано питає його єпископ. — Якщо вони тепер лицарі, то що — вони краще битимуться?
— Так, — відповідає Баліан.
