Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
«Зробив те, що інші вважали безнадійним — кинувся до палаючої САУ й самотужки вивів її з-під удару». Це історія сержанта «Барбоса» — командира гармати самохідного артилерійського дивізіону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Про його вчинок та бойовий досвід розповіли на сторінці бригади.
«Гармата горить!»
«Барбос» згадує, як отримав команду «гармата до бою».
«Ми побігли в капонір, скочили в машину, зробили кілька пострілів. Почув «сороковий» — ворожий дрон. Командир батареї наказав замаскуватися і відійти в укриття».
Через 15 хвилин — вибух.
«Дивлюся — гармата горить. Побіг до екіпажу, почали гасити підручними засобами: вогнегасниками, землею, водою — чим могли. Каркас загасили, але палахкотіло в башті. Виліз нагору з відром води й вогнегасниками, загасив снаряд, що вже спалахнув», — згадує сержант.
FPV у лоб і «вставлена» нога
Машину вдалося завести й від’їхати на 100–150 метрів.
«Я сидів поруч із механіком, бачу — летить FPV просто в нас. Кричу: “Стрибаймо!” Ми зіскочили саме в момент удару».
Приземлення далося дорого: «Падаю — стопа вивернута. Повзу на чотирьох у кущі… Смішно і боляче водночас».
«Побачив розвилку дерева, вставив туди ногу, поставив на місце, піднявся — навіть пробував стати». Згодом приїхала евакуація. САУ, яку вдалося сховати за димами, врятували.
Осколок у голові й постріл «на свій глаз»
«Барбос» служить з 2021 року, до війни працював на залізниці. Каже, що тепер «без артилерії вже не може жити». Він пережив пряме влучання за два метри від САУ, коли загинув механік, а йому в голову влетів осколок: «Він там досі. Не витягують. Після цього вже нічого не страшно».
На Херсонщині довелося імпровізувати, коли погасла точка прицілу: «Виліз із люка, навів гармату “на свій глаз” — і з першого пострілу влучили прямо в танк».
Іншого разу знищили російську САУ «Мста», що сховалась в ангарі.
«Це було дуже красиво», — усміхається боєць.
Каже, не рахує, скільки техніки знищив: «Немає часу. Для мене це вже просто робота».
«Артилерія ще сто років буде богом війни — особливо з дронами, які дають точні координати», — підсумовує «Барбос».
Як повідомляла АрміяInform, зупинити штурм одним пострілом. Прикрити бронею евакуацію поранених. Вивести з ладу одразу 15 противників. Це не кіно, а щоденна справа українських танкістів — про яку розповів Олександр, командир танкової роти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
