Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Зупинити штурм одним пострілом. Прикрити бронею евакуацію поранених. Знищити одразу 15 противників. Це не кіно, а щоденна справа українських танкістів — про яку розповів Олександр, командир танкової роти 36-ї окремої бригади морської піхоти.
Історію його бойового шляху та епізоди з фронту оприлюднили у сюжеті на сторінці бригади.
«Що є могутніше за танк?»
Олександр каже, що намагався потрапити до війська ще у 2022-му, але тоді не пройшов. Повернувся до військкомату у 2023-му — тоді й почався його бойовий шлях.
«Завжди думав: що є могутніше за танк? Літаки — їх небагато. Танків більше. Тож вирішив: треба в танки», — пояснює він.
Пройшовши Херсонський, Харківський та Курський напрямки, командир зізнається: «Мені подобається ця робота. Особливо коли стріляєш — це означає, що ми допомагаємо піхоті».
Страх і «море дронів»
Перші виїзди, каже Олександр, не здавалися надто страшними — «ти просто не знаєш, що там буде». Страх приходить пізніше, коли накопичується досвід.
Він відзначає, як змінилася війна: «Раніше можна було їхати відкрито — без закритих люків. Зараз приходиться діяти накритими. На Курщині було складно з дронами, а тут їх ще більше — справжнє море».
15 противників одним пострілом
Про свій найвдаліший постріл він згадує з шоковою відвертістю: «Був бліндаж, в якому знаходилися приблизно 15 противників. Один постріл — і потрапив точно в ціль. Це було неймовірно — повезло з прицілом».
Прикриття евакуації несправним танком
Інший випадок стався на Курщині — тоді його машина вийшла з ладу під час бою: «Танк зламався, система заряджання відмовила». Попри це, позаду рухалася евакуаційна машина з пораненими, і Олександр прийняв рішення залишатися в строю.
«Стріляв уже з кулемета вручну, бо електроспуск не працював. Коли ворог зрозумів, що танк не стріляє, почав підбігати — один з них опинився в 20 метрах і вистрілив із РПГ. Промазав», — згадує командир.
«Я розумів: треба забрати наших поранених. Якщо можу прикрити їх власною бронею — зроблю це», — каже Олександр.
Екіпаж, що знає ціну довіри
Олександр підкреслює: у його роті — свідомі люди, яким дали вибір. «У нас немає тих, кого запхали в танк. У всіх був вибір — і всі його зробили». Для нього ключові поняття — злагодження та довіра.
«Мій особовий склад знає, що я виїжджав разом із ними, не просто сидів на КСП. Я був у їхній шкурі не один раз. Зроблю все, щоб максимально зберегти їхні життя», — підсумовує командир.
«Мрію принести якнайбільше користі, щоб було менше втрат серед нашої піхоти — це для мене найголовніше».
Як повідомляла АрміяInform, водій 35-ї окремої бригади морської піхоти Михайло зміг евакуювати групу інженерного забезпечення попри шість влучань російських FPV-дронів у його броньований Kirpi і повне знищення коліс.
До речі, якщо вас цікавлять історії українських захисників та інший цікавий контент про військову справу — підпишіться на сторінку АрміяInform в інстаграмі та телеграм-канал.
