Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
48-річний старший солдат Володимир з екіпажу «Кролики» служить механіком-водієм БРЕМ-1 у 3-й Залізній бригаді. Його екіпаж рятує пошкоджену техніку просто з-під вогню та дронів.
Історію бійця оприлюднили на сторінці 3 окремої важкої механізованої бригади.
«А як інакше? На нас напав ворог»
Володимир родом із Хмельниччини. До військкомату він прийшов у лютому 2022 року — сам, без повістки.
«А як інакше? На нас напав ворог. Що я мав чекати? — посміхається він. — Та й не один я тоді був такий. Це зараз добровольців важче знайти. Хоча є й молодь, яка йде до війська, але її мало».
Позивний «Кролики»: народжений у вогні
Евакуація підбитої техніки — справа не для слабких. Це робота під вогнем, на межі виживання.
«І під обстрілами працювали, і на мінах підривалися, — спокійно розповідає Володимир. — Скільки техніки ми витягли й доправили на рембазу — вже й не порахую».
Свій позивний екіпаж отримав випадково.
«Під час обстрілів доводилося активно маневрувати, ховатися, використовувати складки місцевості. Хтось із наших тоді пожартував: „Як ті кролики по полю бігають!“ Так і стали — „Кролики“», — усміхається військовий.
«Настав час панування дронів»
З початку повномасштабного вторгнення умови роботи радикально змінилися. Якщо колись «Кролики» евакуйовували техніку і вдень і вночі, то тепер працюють лише під покровом темряви.
«Настав час панування дронів. Вдень працювати — значить підставити себе під удар FPV. Тому зараз — лише вночі. Навіть найменший рух вдень може коштувати життя», — пояснює Володимир.
Нещодавно екіпаж двічі потрапив під атаку ворожих безпілотників, але завдяки грамотним маневрам і захисним елементам БРЕМ обидва бійці — Володимир і його побратим Юрій — залишилися неушкодженими.
«Звісно, ризикуємо. Але мусимо робити свою роботу. За нас її ніхто не зробить», — каже воїн.
Дім, який чекає
Після кожної зміни, кожного виїзду під обстрілами він думає про дім. Там, на мирній Хмельниччині, його чекають дружина Оксана, син Максим і донька Маргарита.
«Повернуся — відремонтую стару хату, зроблю для дітей сад, а для дружини — квітник. От тоді й буде спокій», — каже він.
Як повідомляла АрміяInform, сапер 95-ї бригади Євгеній разом з побратимом витягнули пораненого українського бійця під шквальним обстрілом. Снаряд упав просто між ними — і не вибухнув.
