Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Старший сержант Василь «Віскас», розповів про свій бойовий шлях, зокрема про те, як, ризикуючи життям, повернув БПЛА з ворожих позицій, та як одного разу помітив помах руки у підбитому танку, що дозволило врятувати пораненого танкіста, якого вважали загиблим.
Про його історію, де порятунок побратимів завжди на першому місці, розповіли на сторінці 128-ї ОГШБр.
До війни Василь був автокранівником. У перші місяці «повномасштабки», коли в його роту прийшли перші «Мавіки», він, не маючи жодних навичок, зголосився вчитися. «Мені дали „Мавік“ і сказали пробувати. Так я став першим пілотом у нашому батальйоні і… все вивчив самостійно, з нуля», — каже він.
Одного разу під час розвідки його дрон сів у сірій зоні. «БПЛА тоді були дуже дефіцитні, це був єдиний дрон такого типу в батальйоні. Я запам’ятав місце і пішов шукати», — розповідає «Віскас». Він йшов полем, аж поки не почув російську мову і не зрозумів, що дійшов до ворожих позицій. «Ріпак був високий, по груди. Я таки знайшов свій дрон і непомітно повернувся», — згадує він.
Згодом, коли його робота досягла 20 годин на добу, а пальці рефлекторно «літали» уві сні, командування створило окремий підрозділ БПЛА, навчати який доручили «Віскасу».
Проте найбільше він пам’ятає не знищення ворога, а порятунок своїх. На Херсонщині, після невдалого штурму, він облітав сектор у пошуках поранених. «Залетів до нашого танка, підбитого ПТУРом. Усі були впевнені, що живих у танку немає — командир екіпажу загинув, а механік вибрався сам. Але, пролітаючи над баштою, я помітив через відкритий люк помах руки, — це важко контужений навідник гармати взявся за голову», — згадує він.
Завдяки йому було організовано рятувальну операцію, і танкіста врятували.
Ця війна принесла йому і важкі втрати. «Росіяни виявили бліндаж із нашими операторами БПЛА й підірвали його. Загинули кілька чудових хлопців, серед них Олександр Малолєтко — мій найближчий друг, хресний батько мого сина. 17 вильотів тоді зробив із бомбером — літав, бомбив і водночас плакав…», — ділиться болем «Віскас».
Рік тому у бійця народився син, і це, за його словами, змінило ставлення до служби. «Раніше в мене було дуже багато ситуацій, у яких я й сам не знаю, як вцілів. А зараз став більше себе берегти, бо розумію, що моє життя важливе не тільки для мене…».
Як повідомляла АрміяInform, військовослужбовець 39-ї окремої бригади берегової оборони на псевдо «Жаба», який пройшов шлях від мінометника до інженера у лабораторії БПЛА, розповів, що головне завдання їхньої команди — не лише ремонт і модернізація дронів, а й порятунок життів пілотів завдяки максимальному їх віддаленню від лінії фронту.
