Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Право носити берет кольору морської хвилі офіцер відділення комунікацій 38 бригади морської піхоти молодший лейтенант Олена Солонина заслужила, успішно пройшовши комплексну смугу перешкод.
П’ятигодинне багатокілометрове і виснажливе випробування відбувалось під палючим сонцем, у болотистій водоймі та в лісі, на межі фізичних і психологічних можливостей.
До цієї мрії дівчина йшла давно… Тільки рік і два місяці їй знадобилось, щоб перевестися з Адміністрації ДПСУ до бойової бригади! Уявляєте бажання: перевестися з центру столиці України на Херсонський напрямок, де тоді воювала 38-ма! Виявляється і таке буває! Коли є мрія — не має перепон…
Свого часу Олена закінчила факультет журналістики Східно-українського національного університету ім. В. Даля в Луганську. Свою професію почала опановувати у Севастополі на військовій телерадіокомпанії «Бриз» ВМС України.
— Я пройшла співбесіду з тодішнім начальником флотської студії капітаном 1 рангу Мирославом Мамчаком. Мирослав Андрійович проникся моїм бажанням жити у Севастополі і працювати в сфері військової журналістики, а головне повірив в мене. Це був 2005 рік, — розповіла Олена про свій шлях у журналістиці та споріднення з військом.
Так і працювала вона тут, була ведучою на військовому радіо (ТРК МО України “Бриз«)….допоки не почалася анексії Криму.
— Дуже добре пам’ятаю, коли все в одну мить закінчилося. У нас вже не було телебачення, залишилось лише радіо. 9 березня 2014-го року, до дня народження Великого Кобзаря, ми підготували тематичний ефір. Я була на зміні і вела ранковий ефір. Ця програма вийшла о 10:20, проіснувала пару хвилин, бо враз все перервалося. Замість неї почало транслюватися «Радіо Вєсті росії». Як виявилось згодом, окупанти захопили радіоперадавальну станцію у Севастополі. Там знаходились озброєні російські військові з 810 бригади морської піхоти рф. Звісно ми прийняли рішення про подальший інформаційний спротив окупантам, записували новини, слова підтримки від зірок, політиків, з-за кордону, транслювали через інтернет. Ми повинні були підтримувати хлопців і дівчат, що були заблоковані в своїх частинах. Робили все, щоб їх підтримати, — пригадує журналістка.
На початку квітня 2014-го Олена переїжджає до Одеси. Тут разом з колегами вони з «нуля» починають відновлювати роботу «Бриза». З’являється програма «Флот за тиждень», інші проєкти.
Згодом у творчості Олени був Київ. Робота ведучою на каналі «UA», зокрема «UA: Крим».
— Потім вирішила піти служити. Була інспектором прикордонного контролю в аеропорту, а згодом у Головному центрі управління ДПСУ заступала на зміни з оперативними черговими, де працювала з інформацією, що стікалась зі всього кордону. Відчувала, що це не моє, хоч і неймовірний колектив мала, таку справжню сім’ю! Тягнуло до роботи за фахом, хотілось попасти у бойову бригаду, — констатує Олена.
Напевно пам’ять про Севастополь, море, робота на «Бризі» і спонукали Олену зробити свій вибір на користь морської піхоти. Після року бюрократичної тяганини вона таки переводиться до Збройних сил, в омріяну бригаду морської піхоти.
— З 27 квітня 2024 року я служу у бригаді. Тоді зустріла мене Херсонщина, чиї береги омиває рідне Чорне море! А згодом було навчання в Одеській військовій академії і таке бажане звання «молодший лейтенант». Яке відкрило шлях до посади у відділенні комунікації бригади. Де я займаюся саме тим, що знаю і люблю, — говорить комунікаційниця.
Коли Олені вдягали берет, вона світилася від щастя. Ми щиро радіємо за неї та бажаємо тільки успіхів, гарних текстів, фото і відео!
Фото Наталі Кравчук
