Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Право носити берет кольору морської хвилі офіцер відділення комунікацій 38 бригади морської піхоти молодший лейтенант Олена Солонина заслужила, успішно пройшовши комплексну смугу перешкод.
П’ятигодинне багатокілометрове і виснажливе випробування відбувалось під палючим сонцем, у болотистій водоймі та в лісі, на межі фізичних і психологічних можливостей.
До цієї мрії дівчина йшла давно… Тільки рік і два місяці їй знадобилось, щоб перевестися з Адміністрації ДПСУ до бойової бригади! Уявляєте бажання: перевестися з центру столиці України на Херсонський напрямок, де тоді воювала 38-ма! Виявляється і таке буває! Коли є мрія — не має перепон…
Свого часу Олена закінчила факультет журналістики Східно-українського національного університету ім. В. Даля в Луганську. Свою професію почала опановувати у Севастополі на військовій телерадіокомпанії «Бриз» ВМС України.
— Я пройшла співбесіду з тодішнім начальником флотської студії капітаном 1 рангу Мирославом Мамчаком. Мирослав Андрійович проникся моїм бажанням жити у Севастополі і працювати в сфері військової журналістики, а головне повірив в мене. Це був 2005 рік, — розповіла Олена про свій шлях у журналістиці та споріднення з військом.
Так і працювала вона тут, була ведучою на військовому радіо (ТРК МО України “Бриз«)….допоки не почалася анексії Криму.
— Дуже добре пам’ятаю, коли все в одну мить закінчилося. У нас вже не було телебачення, залишилось лише радіо. 9 березня 2014-го року, до дня народження Великого Кобзаря, ми підготували тематичний ефір. Я була на зміні і вела ранковий ефір. Ця програма вийшла о 10:20, проіснувала пару хвилин, бо враз все перервалося. Замість неї почало транслюватися «Радіо Вєсті росії». Як виявилось згодом, окупанти захопили радіоперадавальну станцію у Севастополі. Там знаходились озброєні російські військові з 810 бригади морської піхоти рф. Звісно ми прийняли рішення про подальший інформаційний спротив окупантам, записували новини, слова підтримки від зірок, політиків, з-за кордону, транслювали через інтернет. Ми повинні були підтримувати хлопців і дівчат, що були заблоковані в своїх частинах. Робили все, щоб їх підтримати, — пригадує журналістка.
На початку квітня 2014-го Олена переїжджає до Одеси. Тут разом з колегами вони з «нуля» починають відновлювати роботу «Бриза». З’являється програма «Флот за тиждень», інші проєкти.
Згодом у творчості Олени був Київ. Робота ведучою на каналі «UA», зокрема «UA: Крим».
— Потім вирішила піти служити. Була інспектором прикордонного контролю в аеропорту, а згодом у Головному центрі управління ДПСУ заступала на зміни з оперативними черговими, де працювала з інформацією, що стікалась зі всього кордону. Відчувала, що це не моє, хоч і неймовірний колектив мала, таку справжню сім’ю! Тягнуло до роботи за фахом, хотілось попасти у бойову бригаду, — констатує Олена.
Напевно пам’ять про Севастополь, море, робота на «Бризі» і спонукали Олену зробити свій вибір на користь морської піхоти. Після року бюрократичної тяганини вона таки переводиться до Збройних сил, в омріяну бригаду морської піхоти.
— З 27 квітня 2024 року я служу у бригаді. Тоді зустріла мене Херсонщина, чиї береги омиває рідне Чорне море! А згодом було навчання в Одеській військовій академії і таке бажане звання «молодший лейтенант». Яке відкрило шлях до посади у відділенні комунікації бригади. Де я займаюся саме тим, що знаю і люблю, — говорить комунікаційниця.
Коли Олені вдягали берет, вона світилася від щастя. Ми щиро радіємо за неї та бажаємо тільки успіхів, гарних текстів, фото і відео!
Фото Наталі Кравчук
