У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
«Снаряд пролетів просто біля вуха й черкнув по касці. Від ударної хвилі мене збило з ніг — я „залетів“ у яму. Пацани тоді сказали: „О, трьохсотий...“. А я відповів: „Не дочекаєтесь!“», — так зв’язківець із позивним «Мудрий» згадує один із боїв, який ледь не став для нього останнім.
Про історію мужності та незламної волі розповіли на сторінці 118-ї окремої механізованої бригади.
«Мудрий» прийшов до військкомату у перші години повномасштабного вторгнення. Хоча за фахом він зв’язківець, реалії сучасної війни змусили його взяти до рук зброю. Перший бойовий вихід мав тривати десять днів — закінчився за дві години кривавим боєм.
«Вночі заступили, а зранку почався штурм. Три „коробочки“ з десантом… Танки працювали напряму. У ямі тебе кидає від стінки до стінки, як квасолю в банці», — згадує боєць.
Своє поранення «Мудрий» отримав під час іншої операції, коли рухався між позиціями, щоб відновити зв’язок. «Біля мене пролетів 100-мм снаряд, трохи зачепив каску. Ударна хвиля збила мене з ніг і закинула в яму. Обличчя обпекло, ніс кровив, вухо набрякло», — розповідає він.
Попри важкі травми, боєць не втратив бойового духу. «Пацани кажуть: „О, трьохсотий“. А я кажу: „Не дочекаєтесь! Живий!“ Коли встаєш і бачиш себе в крові — розумієш, що треба йти далі», — каже «Мудрий».
Мотивує його проста, але незламна думка. «Нині не та мотивація, що була на початку — її вже мало. Залишився обов’язок захистити своїх рідних. Якщо я не стримуватиму їх тут, то вони прийдуть до мене додому. Я цього не хочу. Бачив, що буває, знаю, що буде — тому ворога треба знищити остаточно й безповоротно», — підсумовує зв’язківець.
Як повідомляла АрміяInform, за особисту мужність, стійкість і професіоналізм, виявлені у бою, командир взводу 1-го механізованого батальйону 32-ї бригади молодший лейтенант Дмитро Гурковський отримав почесну відзнаку «Срібний хрест» особисто з рук Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського.
