Невелика група офіцерів й аналітиків поставила під сумнів домінуючу доктрину важких літаків і довела, що майбутнє повітряних боїв — за маневреними, швидкими та порівняно недорогими машинами….
Майже два місяці п’ятеро поліцейських стрілецького батальйону тримали оборону в підвалі зруйнованого Торецька. Серед них був боєць із Тернопільщини Сергій Танасійчук. Без світла, чистого повітря, під постійними обстрілами, поряд із тілом загиблого побратима — вони вистояли. Позицію, яку намагалися прорвати росіяни, ворог так і не зміг взяти.
Про цю історію неймовірної сили та витримки розповіли на сторінці Національної поліції України.
Сергій служить у поліції з 2003 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань долучився до стрілецького батальйону. У березні 2025 року його підрозділ відправили на Донеччину — на позицію під назвою «Вегас».
«Нашим укриттям став підвал два на три метри. П’ятеро в одній ямі. Без виходів, без світла. Але з чіткою метою — не допустити прориву ворога», — пригадує боєць.
Вже з перших днів окупанти почали штурм. Використовували FPV-дрони, газ і запалювальні речовини. «Скиди розбомбили й засипали обидва виходи з підвалу. Ми залишилися повністю заблокованими», — каже Сергій.
У тому бою загинув один із побратимів. Через щільні обстріли евакуювати його тіло не вдавалося. «Щодня ситуація змінювалася. Ворог не полишав спроб прорватися. Прострілювали всі дороги, під’їзди замінували і цілодобово висіли дрони над нами. Через це щоразу переносили евакуацію побратима», — розповідає поліцейський.
Лише на 28-й день вдалося поховати товариша. Самі ж оборонці виживали на мінімальних запасах. «Їжі майже не було. Якщо хтось мав шматок хліба — ділили на всіх. Дрони скидали воду й харчі, але більшість вантажів ворог знищував у повітрі», — пригадує боєць.
Так минуло 56 днів. Позицію ворог так і не взяв. Команда на вихід надійшла вночі. «Ми не бачили трави майже два місяці. Йшли під териконами, бо знали, що поряд ворог. Дорогою нас зустрів український дрон і вже провів до суміжного підрозділу», — розповідає Сергій.
Поліцейські приєдналися до зведеної стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції «Хижак». Разом вони ще двадцять днів тримали оборону на околиці Торецька, координували артилерію та брали участь у боях.
Але під час виходу з позиції трапилося найболючіше — зник зв’язок із командиром взводу. «Він отримав поранення, прикрив усіх нас і наш відхід. Саме завдяки йому ми живі», — говорить Сергій.
Попри пережите, поліцейський не зламався і повернувся на службу — тепер інспектором сектору контролю за обігом зброї Чортківського райуправління. За стійкість і мужність його нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест».
«Герої — це ті, хто не повернувся. Я лише зробив, що мав. І якби довелося — повернувся б знову, бо війна триває, а країна в нас — одна», — говорить Сергій Танасійчук.
Як повідомляла АрміяInform, український боєць з позивним «Макар» розповів про своє бойове хрещення у Курській області, під час якого він та його побратимами знищили від 30 до 40 вояків російських військових, а ще понад десяток захопили у полон.
