Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Бойова медикиня з позивним «Руда» із 73 морського центру СпП розповіла про найскладніші виклики водних евакуацій, врятованих поранених і ставлення до жінок у військовій медицині.
Про це йдеться в публікації на сторінці 73 морського центру СпП імені кошового отамана Антіна Головатого.
За словами «Рудої», найважчими у морських та річкових операціях є саме евакуації. Чекати на темряву чи чисте небо доводиться годинами, а допомогу доводиться надавати просто на човні під час руху. «Коли хлопці у водолазних костюмах, навіть накласти турнікет непросто, не кажучи вже про внутрішньовенний доступ», — ділиться вона.
Медики центру працюють за протоколами TCCC, зокрема системою MARCH, та відпрацьовують пролонговану евакуацію, включно з переливанням крові у польових умовах. «Наші бойові медики знають, як це робити від початку й до кінця», — пояснює «Руда».
Вона пригадує найяскравіші випадки зі служби. Один із них — евакуація пораненого на Херсонщині: під час обстрілів і пожеж довелося ризикувати власним життям, щоб винести бійця до стабпункту. «У моменті ти думаєш лише про те, як врятувати життя пораненого. Не про себе», — каже медикиня.
В іншому епізоді вона врятувала цивільного, який після ампутації кінцівок отримав анафілактичний шок під час транспортування. «Пульс зник, тиск упав, він перестав дихати. Ми робили непрямий масаж серця, вводили препарати — і життя повернулося. Я молилася всю дорогу, аби довезти його живим. Довезли», — згадує вона.
«Руда» наголошує: ставлення до жінок у військовій медицині за останні роки кардинально змінилося. У підрозділі, де вона служить із 2020-го, жодних упереджень не відчуває. «Коли хлопці бачать, що ти працюєш, вони довіряють. Розуміють, що з тобою можна і у вогонь, і у воду. Навіть казали: „Ти нічого не роби, просто будь поруч“», — каже бойова медикиня.
Як повідомляла АрміяInform, на фронті своє 35-річчя зустрічає молодший сержант 1-го гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Кирил. Він воює вже десятий рік: пройшов АТО, повернувся за контрактом до свого підрозділу, брав участь у боях на всіх головних напрямках повномасштабної війни.
