Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
На Лиманському напрямку — атаки «безсмертних», що помирають, ховаючись під спеціальними плащами і пончо. Дронарів 60-ї бригади дуже дивує, що штурмовики вірять у те, що їх не видно.
Про це в ефірі Армія TV розповів Максим Білоусов, начальник відділення комунікацій 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
За його словами, механізованих штурмів не було вже давно. Зазвичай вони відбуваються раз на місяць або на два. І тоді, коли є відповідна погода — наприклад, рясний дощ. Проте закінчуються атаки важкими машинами однаково.
«По-перше, вони і загрузнути можуть якраз під час дощу, а по-друге, дистанційне мінування теж ніхто не скасовував. Так само можуть просто „роззутися“ під час маршу. І, звісно, коли дощ закінчується, дрони вже починають активно працювати. І ми, і суміжні підрозділи одразу бачимо таких ось “пересуванців”, яких потім знищуємо», — розповів начальник відділення комунікацій 60 ОМБр.
Коли атакують малі піхотні групи, то багато піхотинців рухаються під антитепловізійними плащами. Дронарів 60-ї бригади дуже дивує, що росіяни це роблять вдень і часто просто йдуть відкритою місцевістю. Адже вони дуже контрастна ціль, і стають легкою здобиччю.
«Коли такий чорний квадрат Малевича — це дуже добре видно. Незрозуміло, на що вони сподіваються, коли використовують антидронові плащі вдень. Поговорити з такими персонажами не було можливості — їх завжди знищують. У Стівена Кінга є роман „Під куполом“. І один з героїв каже, що це, мабуть, держава створила купол, а інший каже: „ні, бо воно працює“. Якраз це й у росіян. Вони думають, що воно працює і повинно їх захищати», — констатував Максим Білоусов.
Як повідомляла АрміяInform, на Покровському напрямку стабільно складно. Противник завершує перегрупування та готується розпочати новий, ще «щільніший» наступ.
