Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Старший солдат Галина Мельник — одна з найтитулованіших українських каратисток.
Заслужений майстер спорту України, бронзова призерка чемпіонату світу 2021 року, чемпіонка Європи у складі команди 2019 року, бронзова призерка ІІ Європейських ігор, багаторазова переможниця міжнародних турнірів та чемпіонатів України. Розпочала свій шлях у лавах Збройних Сил із 2019 року, проходила службу у спортивній роті Навчально-спортивної бази літніх видів спорту. Наразі проходить службу у Військовій службі правопорядку ЗСУ.
Галина Мельник розповіла АрміяInform про свій шлях у спорті, службу в армії та внутрішню силу, яка допомагає не зламатися навіть у найважчі моменти.
Сьогодні Галина поєднує ідентичність спортсменки та військової, наголошуючи: обидва світи схожі більше, ніж здається на перший погляд.
«Спорт прийшов у моє життя в 7 років і залишився назавжди»
— Я із семи років пішла на карате, — згадує Галина. — Чому саме цей вид спорту? Напевно, через те, що була дуже енергійною дитиною. Мені сподобалося, і я захопилася.
Першим справжнім міжнародним успіхом для Галини став 2013 рік, коли спортсменка виборола бронзу чемпіонату Європи серед студентів.
— Тоді я ще не усвідомлювала значущості цих змагань, просто їхала за досвідом. Але коли зрозуміла, що перемогла досвідчених та справді сильних суперниць, то відчула: я можу боротися за ще вищі нагороди, — каже вона.
Спортивна кар’єра Галини була насиченою як перемогами, так і викликами.
— Це постійний стрес, напруга, тиск очікувань, травми… Психологічно важко бути стабільною, навіть якщо фізично готова. А травми часто вибивали з колії. У мене був перелом ноги, перелом ребра, двічі ламала ніс, зашивали над оком. Але такий контактний спорт без цього не буває, — каже спортсменка.
«У спорті та армії головне — дисципліна і вміння адаптуватися»
У травні 2019 року Галина підписала контракт зі Збройними Силами України. Каже, що пропозиція стала несподіваною, але дуже цікавою.
— Мені запропонували представляти Україну на міжнародній арені від ЗСУ. Я погодилася і жодного разу не пошкодувала, — ділиться вона.
Службу та спорт дівчина поєднує легко, адже для неї вони мають багато спільного:
— І в армії, і в спорті дисципліна — це фундамент. Обидві сфери вимагають швидко адаптовуватися, ухвалювати рішення. Так, інколи емоційно було непросто, але я завжди знала: іншого шляху, крім рухатися вперед, немає.
«Люблю бігати, малювати і вишивати — це допомагає тримати баланс»
Навіть під час служби Галина знаходить час на тренування.
— Я тренуюся після служби: можу піти в зал чи на пробіжку. По життю я активна людина, — говорить усміхаючись.
А коли стає важко, рятує творчість:
— Щоб відновити сили, люблю побути наодинці, помалювати чи вишивати. Це перезавантажує і дає можливість рухатися далі.
«Спорт загартував мене до викликів війни»
Після 24 лютого 2022-го життя Галини, як і кожного українця, змінилося.
— Війна дуже сильно роз’їдає психологічно. Є злість і агресія до ворога, але поряд із цим постійна тривожність: ти не знаєш, чи доживеш до завтра, — ділиться військова.
Попри це, спортсменка вірить: її шлях у спорті підготував до армійських реалій.
— На змаганнях завжди був стрес, і це навчило швидко переключатися. Так само і на службі: спочатку страшно, але ти вмієш швидко зібратися і працювати, — каже Галина.
«Мій авторитет формувався серед чоловіків»
— На карате дівчат завжди було мало, тому я звикла працювати з хлопцями. Я ставила себе у пари із сильними суперниками, бо це давало розвиток. Так само і в армії — відчуваю себе своєю серед побратимів, — пояснює Галина.
Для спортсменки й військової важливо відчуття підтримки:
— Бойове побратимство — це коли людина, яка була малознайомою, стає близькою в екстремальних умовах. Це дуже сильне почуття.
«Кар’єру завершила, але спорт залишиться назавжди зі мною»
Попри численні титули та здобутки, у спорті Галина поставила крапку:
— Я б хотіла продовжувати, але травма змусила завершити професійну кар’єру. Якби не зупинилася, могло б стати гірше. Утім, спорт завжди буде зі мною, адже це частина мого життя.
Хоч професійний спорт для Галини залишився у минулому, дисципліна, сила волі та вміння тримати удар допомагають їй і сьогодні — у строю, пліч-о-пліч із побратимами.
Фото з особистого архіву Галини Мельник
