Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Марш-кидок 7 кілометрів з ношами по відкритій місцевості, переливання крові в бліндажі та водна переправа — про найважчу медичну евакуацію розповів командир 2-го відділення 1-го взводу 1-ї роти батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Донецькій області з позивним «Лис».
Його історію опублікували на сайті Нацполіції України.
«Лиса» разом з напарником-медиком направили на порятунок двох бійців, які тримали оборону в лісосмузі та під час вогневого контакту з ворогом зазнали поранень.
«Три-чотири кілометри ми пройшли за годину, якби не ворожі дрони — дісталися б хлопців швидше. Один був дуже важкий, обидві ноги перебиті осколками. Тягнули його на ношах по полю кілька годин. Як нас ворог не побачив — не знаю. Вода скінчилась. Тримались з останніх сил, бо мали якнайшвидше доставити поранених до надійного укриття, щоб надати їм допомогу», — згадує «Лис».
До бліндажа добралися вже вночі. Важкопоранений побратим перебував у критичному стані, тож було вирішено робити переливання крові просто на позиції.
«Донорську кров, воду та їжу нам скинули з дронів. Штаб був постійно на зв’язку та коригував наші дії під час процедури. Близько третьої години ночі стан пораненого вдалось стабілізувати. Але його життя залежало від того, наскільки швидко він опиниться у шпиталі», — розповідає поліцейський.
На світанку евакуація продовжилась. За допомогою побратимів і воїнів «Азову» група швидко подолала ще кілька кілометрів пересіченої місцевості та водну перешкоду.
Завдяки професіоналізму та відвазі бійців стрілецького батальйону, чіткій координації підрозділів поранених вчасно передали медикам. «Це була найважча евакуація за всю війну. Але воно того варте», — зазначає «Лис».
