Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Окупант вирішив «принести користь» тим, що підпише контракт з армією росії. Проте реалії його дуже сильно розчарували.
Інтерв’ю опублікувала 81 окрема аеромобільна Слобожанська бригада.
Останні два роки за словами полоненого він пив. Сил кинути звичку не було, тому і вирішив підписати контракт.
У воєнкоматі йому пообіцяли, що через вік (полоненому понад 45 років) в штурм його відправляти не стануть. Але все виявилось інакше. За два тижні — вже на передовій.
«У госпіталі був, лікар сказав треба на гепатит перевіритися. Здав аналіз, показав гепатит С, хоча раніше не було. В червні повинні були другий аналіз взяти і комісувати, але у нас комісують. А мене на полігон знову, і знову штурм, відмовляєшся можуть розстріляти тебе», — каже полонений.
Під час штурму в нього влучив дрон, і окупант отримав поранення. Сховався у найближчому будинку, і просидів там два тижні.
«А потім в один день виходжу , і хлопець з рацією в формі, з бородою, молодий, теж без зброї. Я кажу здорово, водички будеш? Каже ні. Я йому показав де я лежу, і зайшов. Ну хвилин через п’ять вони вже вдвох з автоматами прийшли і забрали мене», — згадує росіянин.
Реальність значно відрізняється від того, що розказують окупантам. І полонений уже встиг пересвідчитись.
«Я б просто помер би з голоду, ну і все. Так що хлопці врятували мене. Жодного разу ніхто не бив, не ображав. Ставлення взагалі чудове, двічі на день годували, не очікував. Чесно кажучи, думав такі ж, раніше ж разом жили, такі ж як і ми, думав, нормальні. А тут виявляється ви ще й кращі, ніж росіяни», — каже окупант.
Порада для тих, хто думаэ, чи варто приходити на чужу землю у чоловіка одна:
«Я б не радив підписувати контракт, відсотків 80, що ви не повернетеся».
Як повідомляла АрміяInform, рідня полоненого військового рф проміняла його на відпочинок в окупованому Криму, відмовившись зустрічати після повернення додому.
