Представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста відвідали один із реабілітаційних госпіталів ЗСУ з метою продовження співпраці за напрямом забезпечення створення безбар’єрного простору та з’ясування актуальних…
Снайпер Андрій із позивним «Хакер» в одному з боїв підпустив противників на 50 метрів до себе і за раз знищив понад 12 російських загарбників.
Його історію розповіли в Командуванні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Розвідники сказали, що маршрут ворога не підтверджений, але Андрій з напарником вийшов, знайшов потрібну висоту і заліг. Противник пішов прямо на них.
«Підпустив метрів на 50… і поклав усіх. Більше дванадцяти за раз. Тоді й зрозумів: як снайпер, він перестав рахувати. Але такі епізоди закарбовуються назавжди. А ще — Часів Яр, Іванків, Терни, Ізюм, Ласточкине… Гарячі райони, де смерть завжди поряд. У Тернах було найважче. Проте навіть до цього, каже Андрій, можна звикнути», — написали в ДШВ ЗСУ.
До війни він був звичайним підприємцем. Бізнес у Дніпрі та Києві — «Кубометр», ремонт і продаж комп’ютерів, телефонів.
«Понад десять років стабільної роботи, успіх, спокій. Здавалося б, що може змусити людину залишити все? Відповідь прийшла 24 лютого 2022 року», — зазначили десантники.
Андрій добровільно пішов спочатку в добровольчі формування. Евакуював людей з-під обстрілів у Донецькій області. Потім мобілізувався до ЗС України.
«Снаряд розірвався поряд, вогонь зупинила мокра земля»: історія воїна, якого дощ врятував від смерті
Під час БЗВП з’ясувалось, що він влучний стрілець. Його відправили на підготовку в Німеччину, а після повернення — у 25-ту окрему повітрянодесантну Січеславську бригаду ДШВ ЗС України. Тут він уже два роки.
«Війна залишила на ньому сліди. Під Ласточкиним куля або уламок пройшли між тілом і бронежилетом. Він сам дійшов до бази, думаючи, що все гаразд. Лише в лікарні, коли дістали кулю, стався пневмоторакс. Інший раз — акустична травма після КАБу», — йдеться в повідомленні.
Андрій вдячний, що служить саме в Січеславській бригаді ДШВ. За його словами, це сім’я. Побратими — як брати.
«Він міг би піти. Але не піде. Бо вдома, де чекають дружина та троє дітей, йому легше лише серцем. А душею він тут — у строю, з тими, хто пройшов пекло і продовжує йти вперед», — запевнили в ДШВ ЗСУ.
