Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
«Ми підірвалися на двох мінах, одна за одною. Удар був такий, що вуха заклало одразу», — згадує командир екіпажу зенітного комплексу «Тунгуска» Володимир про нічний виїзд на Сумщині, коли його машина витримала подвійний підрив і врятувала життя всього екіпажу.
Про коваля, який тепер кує перемогу на фронті, розповіли на сторінці 39-ї бригади тактичної авіації.
До війни Володимир 22 роки займався художньою ковкою. «Коли зі шматка заліза створюєш щось гарне — це магія», — каже він. Коли війна прийшла в його дім на Київщині, без вагань став до захисту. У 2024 році долучився до Збройних Сил і обрав мобільну вогневу групу.
Службу Володимир розпочав із базової підготовки в Десні, де і зустрівся зі своїми майбутніми побратимами. Вони проходили підготовку разом, здружилися і відтоді стали справжньою сім’єю. «Ми як одна сім’я», — з гордістю каже Володимир.
Його екіпаж — це четверо чоловіків із різних куточків України: сам Володимир із Київщини, механік — з Дніпропетровської області, старший оператор — з Київської, а оператор — з Полтавщини.
«Ми як міцний сталевий кулак та самостійний екіпаж» — неодноразово казав комбат Володимира.
Сьогодні він — командир екіпажу ЗРГК «Тунгуска». Добре пам’ятає своє перше збиття: «„Герань“ йшла низько… „Тунгуска“ бере її в приціл, ракета зривається… Вибух у небі, уламки сипляться в полі. Хвилини напруги перетворюються на глибоке відчуття виконаного обов’язку — ще одне врятоване життя, а може, й десятки».
Але найяскравіше закарбувався той нічний виїзд на Сумщині: «Два глухих удари поспіль. Земля під машиною ніби підскочила… На мить здалося, що це кінець. Але „Тунгуска“ витримала. Броньовані борти прийняли удар. Ми були контужені, оглушені, але всі залишилися живі».
Найбільша опора для Володимира — його родина: дружина та донька. Після перемоги мріє повернутися до своєї кузні.
«Потрібно захищатися і тільки разом виборювати Перемогу, боротися за нашу прекрасну країну, в якій ми живемо!» — звертається воїн до цивільних.
Як повідомляла АрміяInform, воїн 95-ї Поліської бригади ДШВ, молодший сержант Костянтин Картавцев, передав президенту США Дональду Трампу власну ключку для гольфу з вигравіюваним написом «Let’s putt peace together!» («Давайте разом збудуємо мир!»).
