Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Поблизу Куп’янська, в зоні відповідальності 77-ї бригади, ворог намагається просунутися малими групами. Постійно атакує, тисне на стики між підрозділами. Проте останнім часом істотних просувань у противника не було.
Про це в ефірі «Еспресо» розповів Віктор Петрович, військовослужбовець 77-ї окремої аеромобільної бригади.
За його словами, тримати позиції вдається за рахунок злагодженості. Саме завдяки чітким діям підрозділів бригади фактично уже півроку у ворога немає особливих просувань в смузі. Хоча росіяни не зупиняються — тиснуть на «стики» між підрозділами, намагаються «просочитися», ховаючись в «зеленці». Все це «супермалими групами», інколи по одному.
«Ця людина може непомітно пробратися, заховатися в якійсь норі ближче до наших позицій. Коригувати fpv, артилерію, може якісь засідки влаштовувати. Звичайно, дуже багато їх гине. Але якщо троє, наприклад, чи четверо десь накопичилися в ямках ближче до нас, то це вже можливість несподівано вдарити. Якщо піхота втратить пильність», — розповів військовослужбовець 77-ї окремої аеромобільної бригади.
Малі групи можуть бути ефективними. Проте жодна армія світу, крім російської, не може так воювати. Адже генералам противника не шкода своїх.
«Їм не шкода. Це не баг, а фіча. Тому що вони можуть за день втратити роту. Принцип такий — хто вижив, той молодець, той хороший боєць, той краще воює. А хто не вижив, ну, що його і толку вчити було. Не потратили часу, не треба буде більше зарплати платити», — зазначив Віктор Петрович.
Як повідомляла АрміяInform, на Куп’янському напрямку логістичні шляхи Сил оборони тероризують так звані «дрони-ждуни». На лінії бойового зіткнення фіксують зміни в тактиці ворога.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
