Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Упродовж останніх років російська ракета Х-47М2 «Кинджал» стала символом гіперзвукової загрози, яку Кремль активно просуває як «невловиму» та «непереможну» зброю нового покоління, що має створити враження про технологічну перевагу, яку складно нейтралізувати.
Але чи справді «Кинджал» є настільки недосяжним? Про це та деякі інші напрями протидії російським повітряним загрозам кореспонденту АрміяInform розповів відомий авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Національного авіаційного університету України, кандидат історичних наук Валерій Романенко.
— Валерію Дмитровичу, як показує протистояння українських воїнів з підрозділів ППО, розхвалений путіним «Кинджал» виявився таки доволі «переможним», і навіть гіперзвукова швидкість не гарантує абсолютного захисту від ураження. І наші ракетники не тільки їх збивають, але й періодично у зведеннях Повітряних сил зазначається про «локаційні втрати» цих зразків «вундервафлі». То що, на вашу думку, із цими набоями періодичного трапляється в українському небі?
Ракети комплексу «Іскандер», на базі яких був створений «Кинджал», стартують з нерухомої пускової установки, координати якої вводяться в навігаційну систему, яка й досить точно «прораховує» траєкторію до цілі. «Кинджали» ж запускаються не просто з рухомої ПУ, а ще й такої, де не лише координати точки старту, а й швидкість носія та кут запуску можуть динамічно змінюватися в досить широких діапазонах. Тому навігаційній системі, яку становлять інерційна й супутникова підсистеми, критично потрібно визначення місцеположення ракети.
— Наскільки відомо, ця ракета має кілька фаз польоту. Якими вони є?
— На висхідному етапі і на початковому етапі зниження це неможливо зробити по GPS, бо ракета дійсно може летіти з невеликою гіперзвуковою швидкістю (порядку М=4.5). Але при цьому вона перебуває в хмарці плазми, що не пропускає радіохвилі. Інерційна система нарощує відхилення (особливо на великій відстані), а супутникова не може її виправити через відсутність радіозв’язку.
На термінальному відрізку, де в щільних шарах атмосфери швидкість ракети зменшується до високої надзвукової, цю похибку вже важче виправити — або взагалі неможливо, якщо РЕБ «глушить» зв’язок із супутниками. Тому «Кинджали» і падають з великими відхиленнями від цілей або взагалі «локаційно втрачаються» в полях і лісах…
— Здається, подібна інформація і була оприлюднена минулого тижня, коли три «Кинджали» були «локаційно втрачені»?
— Так, вони поповнили статистику втрат ворожих ракетників. Наскільки я володію інформацією, то від початку широкомасштабного вторгнення країна-агресорка атакувала нашу державу близько 160 «Кинджалами». Приблизно 50 з них наші захисники збили. Так, були й влучання, і на відміну від ворожої пропаганди, у нас така інформація оприлюднюється.
Але зараз — про інше: доля ще значної кількості ракет цього класу просто невідома. У повідомленнях вказується, що вони були «локаційно втрачені».
Тобто росіяни із цим «аналоговнєтним» зразком зброї мають «аналоговнєтні» проблеми.
— Вище ви зазначили, що саме відсутність усталеного GPS-зв’язку може створити серйозні проблеми для ворожих засобів повітряного ураження. Наскільки, на вашу думку, такі заходи є панацеєю під час оголошення повітряних тривог?
— Ну, у росіян такі заходи запроваджені повсякчасно. Пояснюють це захистом від українських дронів. Допомагає це їм? Точної відповіді немає. Звісно, сучасні набої використовують різні системи орієнтації для того, щоб дістатися до цілей. Застосовують їх і наші безпілотники. Тому росіянам відключають усе, що можна відключити. Ну, їм не звикати до цього. Це тоталітарна держава, і це вони ще перенесуть.
Ба більше, ледь не тиждень мобільний інтернет відсутній у такому центральному місті росії, як красноярськ. До цього сибірського населеного пункту від кордонів України — ледь не 5 тис. км, і наші дрони, зазначу, поки що, туди не навідувались. Але там з якогось переляку зв’язок вимкнули, пояснивши такі дії «посиленням безпеки».
— Ну, «здичавілим» нічого звикати до благ цивілізації. А якщо серйозно, то чи варто в нас застосовувати подібні обмеження?
— Висловлю свою особисту думку. Знаєте, я два роки кажу, що немає потреби під час кожного підняття, під час кожного злету МіГ-31, ну не треба тривогу оголошувати по всій Україні. Такими діями ми просто економіку втратимо. Не треба під час підняття МіГ-31 зупиняти міський транспорт у Києві. А щодо відключення інтернету вночі, на мій погляд, на мене це не впливає. Напевне, як і на переважну більшість наших співгромадян.
Але будь-які рішення треба прораховувати: наскільки це важливо, наскільки це сприяє зменшенню загрози. Якщо це якісь долі процента, то, мабуть, немає сенсу це робити. Дочекаймось ґрунтовних висновків профільних фахівців. Я їх, принаймні на цей час, ще не бачив, а от гаряче обговорення як з-поміж рядових громадян аж до депутатів Ради, така можлива технічна новація вже викликала.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform та на сторінку в інстаграмі.
