Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Переговорний трек, новий економічний тиск США на росію, до чого тут Китай та чому справжній кінець війни — це знищення російської недоімперії.
Про це АрміяInform розповів воєнний експерт Петро Черник.
Колективний Захід намагається затягувати зашморг на шиї росії
— Триває важка російсько-українська війна. Зараз у фокусі геополітики перебуває таке явище, як ультиматум Трампа путіну стосовно завершення цієї війни чи виходу на якийсь переговорний трек. Давайте трішки вдамося в історичну передумову.
Московська недоімперія існує рівно доти, доки в неї вільно конвертована валюта. Нагадаю, що російська імперія впала за результатами Першої світової війни. Але тоді, у першу чергу, британці замістили російську пшеницю на американську. У росіян закінчилися гроші, «колос» упав.
Тепер щодо радянського союзу, в середині 80-х років британський прем’єр-міністр Маргарет Тетчер і американський президент Рональд Рейган збили ціну на нафту нижче ніж 20 доларів, гроші закінчилися, «колос» упав.
От і зараз, колективний Захід намагається затягувати оцей зашморг, щоб у нашого ворога — росії залишалося все менше ресурсів фінансувати цю війну. Треба усвідомлювати, що, наприклад, практично всі їхні ракети, які застосовуються проти України, мають західну мікроелектроніку. Той самий Х-47 М2 «Кинджал» має до 130 таких елементів. І ця тема насправді дуже велика і серйозна.
Однак маємо розуміти, що на сьогодні світ глибоко капіталістичний, дуже сильно інтегрований. росія — таки велика комора. І це стосується не тільки нафти й газу, а й цілої низки інших стратегічних ресурсів, як -от: ліс, алюміній, нікель, мінеральні добрива тощо. Тільки одні поляки за підсумками минулого року закупили в росіян мінеральних добрив більше ніж на 400 млн євро. Це дуже серйозно.
Головний експорт Індії саме в США
— І от те, що зараз пропонує Трамп, це ніщо інше, як посилити тиск на рф. Підкреслюю, не накласти ембарго, а посилити тиск. У чому полягає цей тиск? Ввести так звані повторні санкції на інші країни. Розберемо це на прикладі Індії. Індія до 30% і навіть до 40 % закуповує нафти в росії. З цієї нафти добувається електроенергія в першу чергу, а також пальне, яке переробляється в дизель та бензин.
Але головний експорт Індії на цю хвилину саме в США на 10 млрд доларів. Це діаманти і ювелірні вироби. От якраз мета і полягає в тому, щоб ввести височенні мита, на цю хвилину це вже 50 відсотків. Здорожується саме такий товар. Ми ж розуміємо, що індуси можуть його продавати тільки в багату країну. У бідній країні це неможливо. А це є таким своєрідним тиском на те, щоб знижувати можливості самої Індії на купівлю російської нафти.
Чим менше буде росія продавати усього, і нафти зокрема, на зовнішні ринки, тим відповідно буде менше валюти, як для підтримання власної економіки, так і виробництва високотехнологічної зброї. Однак тут є певна дуже серйозна деталь.
Це не означає, що вже є мета кінцево вбивати росію. Є мета на росію тиснути. Чи буде цей тиск корисним по факту. На мій погляд, так. Тому що путін уже дуже сильно рефлексує, що готовий зустрічатися з Трампом і обговорювати якісь параметри перемир’я. Підкреслюю, перемир’я, бо миру з ними не буде ніколи, допоки існує ця країна.
Справжня перемога — це розпад російської федерації
— З огляду на те, як відбувалася динаміка рефлексії путіна на ці обставини, то все відбувається направду дуже і дуже швидко. На мій погляд, десь на пізню осінь мали би вийти на якусь точку фіналізації. Ще раз нагадаю, що справжня наша перемога — це не вихід на кордони 1991 року, хоча однозначно цього треба прагнути. Це розпад російської федерації як такої.
Позбавлення ворога ядерної зброї, відсікання від велетенських сибірських ресурсів, і найголовніше — те, що утворюється навколо москви, очищення цієї спільноти від ідеології «велічія». Якщо цього не стається, то це дійсно тільки перемир’я. А історію перемир’я ми знаємо.
Нагадаємо, що перемир’я між Північною і Південною Кореєю триває з 1953 року, а між Японією і росією, як спадкоємницею радянського союзу, й досі немає мирного договору. Після Другої світової війни, попри капітуляцію Японії, питання мирного врегулювання з срср залишилось невирішеним.
Україні цього не треба боятися на цьому історичному етапі. Перемир’я може бути як певний вихід, який дозволить нам передихнути, перегрупувати сили й готуватися до подальшого протистояння.
Поразка рф у війні з Україною невигідна Китаю
— Тут ще цікавий зріз по Китаю. Ми ж розуміємо, що наша війна — це не тільки війна за незалежність, це і війна світових демократій проти світових тираній. Розуміємо, що Китай — це одна з найбільших світових тираній. І повна поразка росії в Україні, китайцям також невигідна, тому що вони мають свою нерозв’язану проблему по Тайваню.
І в їхньому розумінні, якщо тут дійде до якоїсь лінії заморозки, це буде певною ознакою стратегічної слабкості, насамперед, США. Китайці цілком серйозно розглядають воєнну інтервенцію на Тайвань. Як будуть розвиватися реалії, покаже життя, але найголовніший висновок, починаючи від сьогоднішнього дня до пізньої осені, події будуть розвиватися неймовірно швидкими темпами, й однозначно оця точка надлому наближається.
Питання лише, як воно складеться, за яких обставин і на чию користь більше. Найголовніше наше завдання — втримати державність. Збереження української державності — це вже по факту стратегічна історична поразка московської недоімперії. На жаль, ці процеси не будуть відбуватися швидко, а тільки довго».
