Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Російська пропаганда знову спіймала себе на гачок власної ж фантазії.
Цього разу — у виконанні класичного агітпроповського жанру: «висмикни з контексту, перекрути, додай страху, посоли “зрадою” — і подавай як “експертну аналітику”». Об’єктом маніпуляцій став голова української розвідки Кирило Буданов, який дав інтерв’ю авторитетному агентству Bloomberg.
Маніпуляція дня: «Україна заслабка, тому просить перемирʼя»
російські державні медіа, очевидно, прочитали інтерв’ю Буданова зі словником російсько-пропагандистських маніпуляцій, адже заяву українського розвідника перетворили на нову серію старої вистави під назвою: «Невдаха Україна проситься в мир до могутньої росії».
Насправді ж Кирило Буданов чітко заявив: «Припинення вогню має бути досягнуто якомога швидше і задовго до кінця цього року. Для цього потрібні щонайменше три сторони — Україна, росія та США. І ми до цього прийдемо».
А тепер — увага: де тут звучить хоч натяк на капітуляцію чи ознаку слабкості? Якщо для когось дипломатичні формулювання — це сигнал «ми не витримуємо», то пропонуємо цим читачам ознайомитися зі статистикою втрат російської армії та з картою, де кожен кілометр просування українських Сил оборони оплачено кров’ю. Але і кров’ю ворога — теж.
Сарказм дня: «Слова «досягти припинення вогню» тепер дорівнює «ми програли»?
Класичний хід російської пропаганди: береться складна дипломатична теза й перетворюється на лозунг із трьома емоційними словами. Так народжується ще один фейковий наратив: мовляв, Україна більше не здатна вести війну, і тепер її єдиний порятунок — «замирення» з агресором.
Що ж, у цьому випадку нам лишається хіба що процитувати розвідника Буданова словами з фронтового гумору:
«Усі втомилися. Але найбільше — “втомлена” росія, яка не знає, що робити з мішками “двохсотих”, зростанням дефіциту і переляканими призовниками».
Реальність така:
- Україна дійсно переживає надзвичайно складну ситуацію на фронті.
- росія — не у виграші.
- Військові проблеми агресора лише загострюються: регулярні провали на Харківщині, значні втрати в піхоті, провали логістики й падіння морального духу.
- Економіка рф тріщить: дефіцит бюджету, скорочення інвестицій, санкції працюють не гірше за далекобійні ракети Storm Shadow.
- До цього додайте політичну турбулентність: внутрішні «розборки» в елітах, партизанський рух на Бєлгородщині й зростання невдоволення серед населення.
Наративи москви: «Нас бояться, тому хочуть з нами миру»
Один з улюблених самогіпнозів кремля: якщо хтось говорить про припинення вогню, то це ознака, що росія на коні. Але в сучасній дипломатії розмова про деескалацію — це не слабкість, а раціональна стратегія, що дозволяє зберегти життя і вибити противника не лише на полі бою, а й у сфері переговорів.
Коли Україна говорить про мир — це не прохання. Це чіткий сигнал, що ми сильні, але мудрі. Бо перемога — це не тільки зруйнований ворог, це й вміння не перетворити власну землю на згарище.
Маніпуляція зі словами Буданова — черговий приклад того, як російська пропаганда намагається бодай чимось заліпити дірку в образі «великої держави». Але навіть тут не вистачає логіки: якщо Україна «здається», то навіщо так завзято розганяти «успішні наступи» рф по одному селищу в пів року?
Це має такий вигляд, що в кремлі не можуть визначитися: то вони вже перемогли, то Україна просить миру, то Захід розпадається, то «натовські» безпілотники над Курськом. Усе це — підбірка бажаного замість реального.
До речі, якщо вас цікавить спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
