На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
«Зараз у нас є достатньо дронів для бойової роботи. Але чим більше БПЛА — тим краще.
Дрони зберігають людей. Адже людину на заводі не збереш — її треба народити, виростити, вивчити…».
Так говорить 21-річний Микита на псевдо «Піка». Зараз він — старший солдат, оператор відділення ударних БПАК у взводі безпілотних літальних апаратів 98 батальйону 108 окремої бригади територіальної оборони.
Хлопець родом із тимчасово окупованого Алчевська на Луганщині. У 2014 році виїхав з міста. Навчався в Рубіжному на кухаря-кондитера, але після третього курсу поїхав у Харків на перспективну на той час роботу.
І вже після переїзду до цього обласного центру через приблизно три місяці почалася широкомасштабна війна: 16 лютого хлопцеві виповнилося 18 років, а 24-го полізли росіяни.
Микита розповідає, що у військо потрапив усвідомлено.
«В березні я пішов у військкомат. Моєю метою не була служба і війна, своєю метою я бачив якусь пасивну допомогу: укріплення блокпостів чи якесь інше сприяння військовим. Я хотів запобігати ймовірним мародерству, анархії тощо. Адже Харків мені сподобався з першого погляду, кожна прогулянка новою вулицею була для мене пригодою», — пригадує він.
Спочатку потрапив у ТрО, але там попит був на людей із якимсь військовим досвідом чи військовою кафедрою за плечима, чи бодай наявністю водійських прав продовжує Микита.
Зрештою через кілька днів Микита потрапив до лав піхоти підрозділу ГУР «Кракен». За спиною — чимало бойових зіткнень. Згодом протягом 6 місяців було виконання завдань в лавах мінометної батареї 98 батальйону.
«Потім я пройшов курс на платформі „Прометеус“ щодо управління дронами. Отримав сертифікат. Перший наш екіпаж був із трьох людей, але за пів року команда зросла до 5-6 військовослужбовців» — говорить Микита.
Із FPV-дронами військовослужбовець працює з 2023 року й донині. Інтенсивність бойових вильотів — різна на різних напрямках.
Зокрема, у вищому командуванні лаконічно переповідають, що Микита під час виконання бойових завдань за допомогою FPV-дрона успішно наніс вогневе ураження по укриттю противника, частково знищив мінні поля та польові склади боєприпасів росіян.
“Може бути 12 вильотів за добу, а може бути 27. Ефективність ураження залежить від багатьох факторів, зокрема, від погоди. Так, якось за допомогою дрона—”дракона” із використанням суміші запалювальних речовин одним дроном я спалив дві посадки, де розміщувався ворог. І тут відіграло роль і те, що була вітряна погода і спекотний день, наприклад«, — розповідає військовослужбовець.
Запитуємо в Микити, яку найжирнішу ціль знищив. Оператор переконаний: найжирніша ціль — це завжди ворожа піхота.
«Не потрібно применшувати роль ворожого піхотинця на полі бою. Навіть якщо це один піхотинець. Адже він може вивчитися, наприклад на оператора БПЛА — і приносити набагато більше шкоди. Тому знищувати російську армію треба, починаючи від піхотинців», — міркує співрозмовник..
Та палить він і ворожу техніку.
«Якщо ж говоримо про найжирнішу ціль в контексті саме грошей, то це танки, броньовані машини, вантажівки, гаубиці. Найкоштовніша знищена ціль — комплекси візуального спостереження „Муром“. Вартість однієї такої камери — близько 50 тис. доларів. Ми знищили близько 4-5 таких комплексів лише на моїй пам’яті. Але загалом я не веду обліку знищених ворожих цілей. Це робота, яку треба виконувати».
Микиті — 21. І вже три роки з них він — на війні. Каже, що найбільше надихають та допомагають побратими та загалом військовий колектив, всі люди, котрі допомагають Силам оборони України.
«Щоб перемогти у цій війні, кожен має працювати на перемогу. Люди мають допомагати війську хто чим може, всіма ресурсами варто вкладатися в перемогу. У цей час кожен має виконати свою місію», — резюмував «Піка».
Фото з особистого архіву військовослужбовця
