Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Колишній директор складу в Польщі, а нині — головний сержант, командир відділення взводу БпАК на псевдо «Ірбіс», розповів, як, знаючи з радіоперехоплень, що на нього чекає засідка, все одно поїхав на евакуацію пораненого комбата, а також про те, як ворожа група сама зайшла на його замасковану позицію.
Про бойовий шлях воїна, сповнений ризику та самопожертви, розповіли на сторінці 110-ї окремої бригади Сил ТрО.
«Ірбіс», який до повномасштабного вторгнення 5 років мешкав у Польщі, повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Свій шлях розпочав у 111-му батальйоні ТрО, де фактично постійно був у зведеній штурмовій роті.
Він згадує, як влітку 2023 року його штурмова група зіткнулася з ворогом. «Ми на 15-20 метрів відійшли, закріпилися та чекали слушного моменту. А ворог вирішив, що нас знищив, пішов займати позиції, на яких ми замаскувалися. Ми їх зустріли та покришили нормально. Їх було більше відділення», — розповідає він.
Та найбільш драматичним став бій на Куп’янщині, коли було поранено його комбата. «Я прийняв рішення на „Хаммері“ виїхати та забрати їх. Начальник розвідки повідомив, що по перехопленнях ворог обізнаний, що у нас там поранений комбат та навів все своє наявне озброєння в очікуванні евакуаційної групи. Мене чекали. Я все одно поїхав», — згадує «Ірбіс».
Він примчав на місце, але через вибух дорогу перекрило дерево. «До позиції залишалося 15-20 метрів. І комбата на ношах я вже бачив. Навкруги творилося страшне, летіло і вибухало все! Хлопці, які мали донести його до машини, не могли підійти, були змушені сховатися у бліндаж. А сам би я його не забрав. Візуально, він вже не мав ознаків життя… На жаль, більше чекати було не можливо», — ділиться боєць.
Були й інші ризиковані епізоди. «Було таке, що до нас в тил заскочила ворожа група. Я мчав до позицій забирати полеглого побратима та завезти хлопцям провізію, БК. Я знав, що вже є ворог в селі. Бачу, як вибігає орк та кидає мені під машину гранату. Хаммер броньований, він вибух витримав. Та я завершив свою місію», — розповідає він.
Прийшовши старшим солдатом, «Ірбіс» дослужився до головного сержанта. «Гарна, високооплачувана робота [в Польщі]. Але, коли в Україну прийшла біда — я пішов її рятувати», — підсумовує воїн.
Як повідомляла АрміяInform, костянтин «Пеле» Пепеля — кулеметник Нацгвардії, який майже три місяці тримав позицію під Покровськом, відбиваючи атаки ворога в оточенні, без дерев, без води — але з непохитним духом. Під час ближнього бою втратив руку, але наклав собі турнікет і вийшов на евакуацію під супровід дрона.
