Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
47-річний водій 1-го механізованого батальйону Андрій, нагороджений «Золотим хрестом» та «Хрестом доблесті», розповів, як пережив 24 скиди за пів дня, дивом вижив після прямого влучання FPV-дрона та ганяв на пікапі зі швидкістю 180 км/год, щоб рятувати життя.
Про шлях воїна, який воює заради онуків, розповіли на сторінці 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади.
Хоча Андрій родом із тимчасово окупованої Попасної, себе він впевнено називає «полтавським козаком», адже з 1990-х його дім — на Миргородщині. До мобілізації працював ветеринарним фельдшером. Його військовий шлях розпочався в піхоті, а нині він нищить ворога на Покровському напрямку.
«Досвід, окопний, піхотний, додає розуміння, як чекають хлопці, коли виїжджаю», — каже Андрій.
Він досі згадує один зі своїх днів на позиціях, коли з ранку і до 14:00 пережив 24 скиди з ворожих БПЛА. Доля, здається, особливо прихильна до нього. І в піхоті, і за кермом він дивом виходив неушкодженим після атак FPV-дронів. Одного разу просто впав у кущі, коли дрон вибухнув прямо перед ним. «Кажу, що у когось згори на мене, напевно, ще багато планів», — усміхається воїн.
Проте на саму лише удачу Андрій не покладається. Його середня швидкість на пікапі — 100 км/год, але, коли треба було рятувати життя, розганявся й до 180. Порада для водіїв-початківців у нього одна: «Слухати, дивитися й ніколи не зупинятися. Тоді є шанс».
Скромність не дозволяє Андрію хизуватися своїми вчинками, але офіційні подання на нагороди говорять самі за себе. У поданні на «Золотий хрест» зазначено, що він, «дізнавшись про переважаючі сили противника та майже повне оточення, не вагаючись, вирушив на заміну особового складу».
А «Хрест доблесті» отримав за евакуацію пораненого під мінометним обстрілом на пошкодженому авто та за нічний підвіз БК на передову позицію під вогнем противника.
Під час відпустки, зізнається воїн, його прикро вражають люди, що живуть, наче війни немає. Розуміння, каже, є лише в тих, у кого хтось воює. Але головна його мотивація — онуки. «Ми хоч трохи пожили, щось на цьому світі та й встигли побачити. А малеча зараз навіть у школу не може нормально ходити. Вимушена по підвалах ховатися», — не стримуючи емоцій, говорить 47-річний Андрій.
Як повідомляла АрміяInform, штаб-сержант Дмитро «Філін» Суховєєв, який походить з династії військових, протягом трьох місяців очолював групу розвідки, що вела диверсійну роботу в тилу ворога в окупованому Херсоні, за що був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
